Мені сумно, Марія. Бо у вашій історії є те, що і я пережив колись. І сильні почуття, і непотрібність, і знецінення.
Тому співрадію вашому коханню та співчуваю глибоко стражданням...
Це ваше перше кохання. Я не дивуюсь, що воно триває у вас 6 років. У мене не набагато менше було.
Я не бачу нічого поганого в самому коханні. Я не називаю кохання залежністю :)
Шкода, коли ми кохаємо тих, з ким страждаємо. Я, наприклад, дуже занадто привязувався до тих, кого в різні періоди свого життя кохав. Тоді я не уявляв, що з більшим успіхом міг би покохати й зовсім іншу людину. В молоді літа ми не дуже розуміємо, з ким варто поринати в любов. Закохуємось всім єством у будь-кого. Я лише після 40 років почав розуміти, що не така велика різниця між коханою людиною й іншими. Обурюєтесь? Я теж обурювався цій думці. Лише тепер чітко бачу, що в молоді літа зробив ряд фатальних помилок, на роки застрягши в коханні до тих, з ким не вдалось співтворити гармонійні, чудові стосунки. Люди не такі унікальні, як нам здається в коханні. Суспільство дуже схвалює вірність до смерті та засуджує все інше. Воно каже, що ми повинні залишатись з коханими попри все, попри будь-які страждання. "Батьків і батьківщину не обирають" й інші стереотипи. Це зрозуміло - суспільству треба стійки шлюбно-родинні стосунки, ці "ячейки" (метафора з зоології!).
"Но я другому отдана;
Я буду век ему верна».
Але у кохання інша логіка. Воно як річка. Якщо не вдається текти цим місцем, течія розвертається та шукає інше річище. Це природно.
Ви кажете, що досі маєте до нього почуття. А поруч з ними - страждання.
Я цілком підтримую ваше кохання. Але не можу підтримати вибір коханого, бо з ним ви страждаєте.
Мабуть вам не сподобались мої слова. Але я повинен їх сказати. Можливо, з часом ви переосмислите вашу історію та допоможете своєму серцю обрати іншу людину для кохання.
І звісно, ви не випадково кохаєте так довго, так сильно саме ту людину. Варто зясувати, завдяки чому так. Без цього не зявиться кохання до іншої людини, сродної.
Я проти редукції кохання до залежності. Я думаю, у вашій історії варто зберегти все цінне, що є, та дати йому можливість розквітнути на плідному грунті.
А взагалі, вам потрібно зараз прийти до себе, мати більше спокою і незалежності. А вже потім ви відчуєте сили обрати той чи інший напрямок свого життя. Який саме - це нікому ще не відомо.
