Соціальне порівняння: як воно формує наше уявлення про себе та світ

Соціальне порівняння — це доволі поширена річ: ми ледь не щодня співставляємо свої думки та досягнення з тим, що спостерігаємо навколо. Можливо, ви теж колись відчували, що дивитеся на когось і думаєте: «Хм, а я міг би так само? А чим я гірший чи кращий?». Психологія називає це природним процесом, який іноді допомагає зберегти впевненість, а іноді псує настрій. Цей процес вперше був систематично описаний Леоном Фестінгером у його теорії соціального порівняння. Давайте обговоримо, як відбувається це порівняння, чому воно впливає на наш психічний стан і як поводитися з такими думками, щоби почуватися краще.

Роль соціального порівняння та його вплив на наше ставлення до себе

Люди доволі часто шукають підтвердження, чи правильна їхня точка зору або чи є вони достатньо здібними. Якщо поруч немає чіткого способу оцінити свої вміння, ми порівнюємося з тим, хто здається схожим на нас. Хоча уявлення «Якщо вони можуть, то зможу і я» може стати позитивним поштовхом, іноді воно, навпаки, спустошує. Дуже залежить від того, кого саме ми беремо за «орієнтир» і в якому контексті.

Буває, що людині важко оцінити, чи її самопочуття або поведінка відповідають нормі, особливо в новій або стресовій ситуації. Приміром, коли нам доводиться стикатися з незнайомими проблемами, ми часто придивляємося до того, як поводяться інші: переживають чи навпаки спокійні? Це ніби можливість з’ясувати, чи не перебільшуємо ми власних труднощів. Якщо бачимо, що інші так само розгублені, в нас знижується рівень тривоги — принаймні на мить. Але якщо всі навколо демонструють залізний спокій і успіх у схожих справах, а в нас трясуться руки, порівняння може вдарити по самооцінці, спровокувавши відчуття меншовартості. Часті негативні соціальні порівняння можуть призводити до зниження самооцінки, почуття неадекватності та навіть депресивних станів. З іншого боку, реалістичні та позитивні порівняння можуть сприяти підвищенню самооцінки та мотивації.

Як формуються уявлення про «норму» та поведінкові звички

Наше психологічне та фізичне здоров’я часто залежить від того, які приклади ми беремо зі свого оточення. Якщо людина думає, що всі навколо поділяють певну звичку, вона сприймає її як «правильну» чи хоча б «прийнятну». Уявімо собі, що хтось переконаний: «Ну, я ж не один так роблю, тож це нормально». Тут стає зрозуміло, чому погляди друзів чи колег можуть вплинути на нашу поведінку. Навіть якщо сумніваємося у чомусь, спостереження за більшістю знімає страх бути «не таким».

З психологічної точки зору, наше відчуття контролю над власним здоров’ям часто формується саме через спостереження за тим, як інші люди пояснюють схожі симптоми або реагують на неочевидні прояви хвороби. Якщо хтось каже, що певне нездужання — пусте, ви можете недооцінити його серйозність. А якщо, навпаки, у найближчому оточенні хтось сильно переймається і бачить у кожному чханні ознаку серйозної недуги, то наше ставлення до незначних симптомів теж може змінитися в бік зайвої тривоги.

Невизначеність і потреба «звіряти годинники» з оточенням

Багато психологів відзначають, що коли ми стикаємося з чимось новим, особливо загрозливим, у нас виникає потреба розібратися, який «рівень» страху чи хвилювання насправді нормальний. Наприклад, якщо людина чекає на важливе медичне обстеження або втручання, їй хочеться/прагне/має бажання дізнатися, як переносять це інші, чи є сенс «панікувати» або все не так страшно. Завдяки цьому порівнянню ми відчуваємо певну підтримку та розуміння, що з нами відбувається щось, притаманне й іншим. Саме тому в сучасному світі так популярні онлайн-спільноти чи чати, де люди діляться своїм досвідом про симптоми, методи лікування та результати реабілітації.

Проте, зворотний бік полягає в тому, що надмірна інтеграція в думки інших інколи призводить до неправильних висновків. Якщо хтось переконаний, що болі голови обов’язково свідчать про невиліковну хворобу, іншим теж може почати так здаватися. Коли група людей одночасно перебуває у стані тривожного очікування, сумнівні ідеї розповсюджуються миттєво, провокуючи масові хвилювання щодо здоров’я. У психології є термін «психогенне захворювання» (іноді його називають масовим істеричним розладом або масовою психогенною хворобою) — це стан, коли група людей, яка перебуває в одному середовищі, починає відчувати схожі фізичні симптоми, що не мають органічної причини. Ці симптоми часто є наслідком психологічного стресу, тривоги або навіювання, і поширюються через механізми соціального порівняння та емоційного зараження.

Вплив соціального порівняння на переконання, пов’язані зі здоров’ям

Цікаво, що коли йдеться про прийняття важливих рішень щодо лікування чи способу життя, люди мало спираються на абсолютно випадкові думки. Ми шукаємо тих, з ким схожі за світоглядом або з ким довірливо спілкуємося, щоб разом «обговорити» і визначити свій вибір. Психологічний фактор тут грає велику роль: немає сенсу радитися з фахівцем, якому не довіряєш, або з другом, у котрого повністю протилежні погляди на здоров’я. Саме тому іноді людина шукає собі наставника чи лікаря, котрий не лише кваліфікований, а й поділяє базові цінності та підхід до життя.

Саморозвиток і позитивне мислення через порівняння «гірше-краще»

Існує думка, що порівняння може виконувати не лише функцію «перевірки реальності», а й захищати нас. Коли ситуація загрозлива (наприклад, серйозна хвороба або гострий стрес), багато хто намагається підняти собі настрій, підкреслюючи, що є люди «в набагато гіршому становищі». З погляду психології, це зветься «низхідним порівнянням»: ти дивишся на тих, хто зазнає більших труднощів, і думаєш: «Ну, в мене не все так жахливо, в порівнянні з ними я почуваюся нормально». Це може справді допомогти триматися і бачити перспективу, особливо якщо в житті бракує позитиву.

Водночас існує і «висхідне порівняння», коли ми беремо приклад з тих, хто здається успішнішим чи швидше переживає складнощі. Для одних це стимул, адже вони хочуть перейняти чужий досвід або надихнутися: «Якщо їм вдалося, то й у мене вийде». Для інших — навпаки, це завдає болю, бо з’являється відчуття, що до тих високих результатів їм ще дуже далеко. Тому позитив чи негатив від такого порівняння залежить від конкретної ситуації, психологічного стану та нашої впевненості в тому, що ми здатні «підтягнутися» до чужого рівня. Крім висхідного та низхідного порівнянь, існує також латеральне порівняння – коли ми порівнюємо себе з тими, кого вважаємо рівними собі. Це часто відбувається, коли ми шукаємо інформацію про те, як діяти в новій або невизначеній ситуації.

Асиміляція та контраст: чи стаємо ми схожими чи віддаляємося від об’єкта порівняння

У психології є цікаві ідеї про те, що відчуває людина, спілкуючись чи взаємодіючи з тим, хто або відверто слабший, або суттєво сильніший. Якщо в нас є відчуття, що ми можемо досягти успіхів іншої людини, асиміляція може бути досить потужною. Інакше кажучи, ми переймаємо нові моделі поведінки та ставимося до себе з більшою вірою в прогрес: «Ми не так уже й різнимося, отже, моє майбутнє може бути не гіршим». Але коли інша людина здається недосяжною, ми різко відокремлюємо себе від неї та відчуваємо або заздрість, або розгубленість. У цьому випадку асиміляції немає, натомість є потужний контраст: «У нас надто різні світи».

Так само з людьми, яким важче: якщо ми ідентифікуємося з ними, можемо впадати в страх — а раптом і мене те саме чекає? А якщо відчуваємо різку відмінність на свою користь, воно додає впевненості — принаймні тимчасово. Характер нашої реакції часто залежить від особистісних рис. Схильність до підвищеної тривожності чи до негативного мислення може зробити нас більш уразливими до порівнянь, адже ми схильні звертати увагу/зосереджуємося на тому, що підтверджує наші неспокійні прогнози.

Вплив соціальних порівнянь на психічне здоров’я та способи оптимізації

Психологія стверджує, що здатність тверезо оцінювати свої сильні та слабкі сторони, уникаючи надмірної опори на чужий досвід, робить нас більш стійкими до стресу. Соціальні порівняння можуть давати нам інформацію для прийняття рішень, мотивувати до саморозвитку і допомагати пережити складні періоди, якщо ми вміємо їх «правильно» обробляти. Та якщо зайти надто далеко в пошуках зовнішньої оцінки, ми починаємо втрачати власний стрижень і вже не розрізняємо, де наші справжні бажання, а де спроби когось наздогнати чи перевершити.

У сучасному світі актуальною стала тема соціальних мереж, де порівняння набувають особливої інтенсивності: люди розглядають чужі фото, читають пости про неймовірні досягнення, і це легко змушує когось почуватися «недостатньо успішним». Соціальні мережі стали основним майданчиком для соціальних порівнянь, часто нездорових. Порада психологів: усвідомлювати, що онлайн-простір зазвичай демонструє ідеалізовані картинки, часто з використанням "ефекту фільтрів". Те, що бачимо в соціальних мережах, не завжди відображає реальний стан справ. Плюс, різні люди мають різний рівень «потреби» похвалитися чи прикрасити своє життя в цифровому середовищі. Тому нерозумно порівнювати свою щоденну реальність зі сценічно поставленими образами інших.

Водночас порівняння можуть бути ефективним інструментом саморозвитку, якщо ми використовуємо їх для встановлення цілей, отримання підтримки, навчання нових навичок. Добре, коли ми сприймаємо успіх інших не як виклик нашій цінності, а як приклад, що надихає розвиватися. Корисно і те, що бачачи тих, кому важче, ми можемо відчути емпатію і налаштуватися на підтримку, вчимося не лише брати, а й давати. Тоді наше «я» не обмежується простою боротьбою за вищі оцінки чи заздрісними поглядами на ближніх.

Поради для щоденної рівноваги

Насамперед варто пам’ятати, що ми всі різні за темпераментом, досвідом і фізіологічними особливостями. Якщо без кінця порівнювати своє здоров’я, досягнення або зовнішність з іншими, існує ризик постійно відчувати, що «чогось не вистачає». Набагато продуктивніше час від часу запитувати себе: «Чого я справді хочу досягти і для чого?» й орієнтуватися на власні критерії успіху.

У психотерапії варто навчитися свідомо обирати/вибірково сприймати/критично оцінювати інформацію. Якщо брати лише ту частку досвіду, яка надихає і допомагає нам зростати, але ігнорувати те, що спричиняє безглузді комплекси, ми будемо рухатися в напрямку більшої психологічної стійкості. Це важливо особливо тоді, коли ми проходимо через хвороби чи значні випробування, адже в такі моменти самооцінка найбільш уразлива.

Також не варто забувати, що багато речей в житті — це процес, а не одномоментний стрибок. Можна надихатися позитивним прикладом інших, однак мати на увазі, що кожен рухається зі своєю швидкістю, а прямі порівняння не завжди відображають глибину ситуації.

Чому соціальне порівняння — не просто гра розуму, а важливий фактор психічного благополуччя

На перший погляд, здається, що порівняння з оточенням — це ніби буденна дрібничка. Але в психології воно посідає чільне місце, тому що пов’язане з нашим мисленням, поведінкою та емоційними реакціями. Воно може об’єднувати чи роз’єднувати, надихати чи штовхати в зневіру, формувати хибні переконання чи, навпаки, розширювати горизонти. Дуже важливо усвідомлювати, що ми самі можемо визначати, який бік цих терезів переважить.

Багато сучасних психологів наголошують: у наш час, коли інформація поширюється блискавично і ми перебуваємо у вирі соціальних комунікацій, здатність свідомо підходити до порівнянь стає навичкою виживання для психічного здоров’я. Усвідомлення себе, розуміння меж власних можливостей та бажань, уміння чути себе — усе це допомагає відрізнити конструктивне порівняння від руйнівного.

Висновок

Соціальне порівняння — це не просто автоматична реакція, а інструмент, котрим ми можемо навчитися користуватися на власну користь. Коли ми вміємо аналізувати свої відчуття, правильно інтерпретувати поведінку інших і «вмикати» критичне мислення, нам простіше зберігати впевненість і водночас відкривати нові можливості для розвитку. Це важливо, особливо коли йдеться про психічне та фізичне здоров’я: ми можемо краще розібратися, які сигнали тіла потребують уваги, а які викликані зайвою тривогою і впливом чужих історій. Замість безпорадно хапатися за чужий досвід, часом варто повернутися до власного «центру» й оцінити ситуацію без надмірних порівнянь.

Пам’ятаймо: порівняння з іншими далеко не завжди вказує на об'єктивний стан речей. Якщо вміти з мудрістю дивитися на інших, воно може стати джерелом натхнення та підтримки — і на цьому шляху не обов’язково бачити лише суперників або загрози. Інколи нам корисно просто запитати себе: «Навіщо я зараз порівнююся з іншими? Яку користь можу з цього отримати?». Така самоусвідомленість перетворює соціальне порівняння з некерованого механізму на цілком конструктивну опору для розвитку й збереження ментального комфорту.

Література

• Festinger, L. (1954). A theory of social comparison processes. Human Relations, 7(2), 117-140. (Оригінальна стаття Леона Фестінгера, в якій він формулює теорію соціального порівняння, пояснюючи, як і чому люди порівнюють себе з іншими для оцінки власних думок і здібностей.)
• Suls, J., & Wheeler, L. (Eds.). (2000). Handbook of social comparison: Theory and research. Kluwer Academic/Plenum Publishers. (Збірка статей, що охоплює широкий спектр досліджень з теорії соціального порівняння, включаючи його вплив на самооцінку, емоції, поведінку та міжособистісні стосунки. Розглядаються різні аспекти порівняння: висхідне, низхідне, латеральне.)
• Wood, J. V. (1989). Theory and research concerning social comparisons of personal attributes. Psychological Bulletin, 106(2), 231-248. (Оглядова стаття, що аналізує дослідження соціального порівняння особистісних якостей, включаючи здібності, думки та емоції. Обговорюються мотиви соціального порівняння та його наслідки.)
• Collins, R. L. (1996). For better or worse: The impact of upward social comparison on self-evaluations. Psychological Bulletin, 119(1), 51-69. (Стаття присвячена аналізу впливу висхідного соціального порівняння (порівняння себе з більш успішними людьми) на самооцінку. Автор розглядає умови, за яких висхідне порівняння може мати як позитивні, так і негативні наслідки.)
• Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. — К.: Либідь, 2003. — 376 с. (У цій книзі розглядаються різні аспекти життєвого світу особистості, включаючи те, як людина сприймає себе та інших, як формуються її цінності та переконання. Хоча книга безпосередньо не присвячена соціальному порівнянню, вона надає контекст для розуміння того, як соціальне оточення впливає на формування особистості, с. 150-185.)
• Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр учбової літератури, 2008. – 688 с. (У підручнику розглядаються основні теми соціальної психології, зокрема, міжособистісне сприйняття, соціальний вплив, соціальні установки. Розділи, присвячені соціальному пізнанню та самосвідомості, можуть містити інформацію, дотичну до теми соціального порівняння. Розділ 6, с. 215-260.)