Чому поради «візьми себе в руки» роблять тільки гірше

Ви відчуваєте себе погано на протязі доволі довгого часу, але розуміння та підтримка з боку близьких людей звучать так:

• «Потерпи, з часом стане легше».
• «Не накручуй себе».
• «Іншим ще важче».
• «Просто почни щось робити».

Вони часто говорять це не зі зла. Вони хочуть підтримати, підбадьорити, витягнути вас зі складного стану. Але що ви при цьому відчуваєте?

Для вас, кому зараз справді важко, такі слова часто відчуваються зовсім інакше:

• «З тобою щось не так».
• «Ти слабка (ий)».
• «Ти недостатньо стараєшся».

І замість полегшення вам стає ще гірше.

Чому насправді ви так сприймаєте слова підтримки близьких? Тому що, коли людина виснажена, вона в депресії чи в сильній внутрішній кризі, зазвичай вона і так постійно намагається «взяти себе в руки». Ви це вже робите кожний день:

• змушуєте себе вставати;
• намагаєтеся працювати;
• приховуєте свій стан;
• посміхаєтеся через силу;
• переконуєте себе, що треба «нормально жити».

Тому чергова порада «зібратися» не допомагає. Вона тільки додає ще більше тиску і посилює почуття провини.

Бо якщо не виходить — людина починає думати:

«Я навіть з цим не справляюсь».

Коли людина довго живе у напрузі, тривозі, емоційному болю чи перевантаженні — психіка поступово виснажується. Проблема не в вашій слабкості, проблема у виснаженні вашої психіки, що може відображатися і на вашому фізичному стані.

У якийсь момент можуть з’являтися:

• постійна втома;
• апатія;
• відчуття безсилля;
• сльози без причини;
• дратівливість;
• проблеми зі сном;
• відчуття, що нічого не радує.

І в такому стані ви не ледача і не «розкисли», ви виснажені. А виснаження не лікується соромом і тиском.

Людина, якій дуже часто погано, і без того жорстока до себе.

Ви можете щодня думати про себе:

• Я не справляюсь.
• Я всіх підводжу.
• Треба просто перестати нити.
• Інші можуть, а я ні.

Тому слова «візьми себе в руки» не допомагають, як мотивація. Навпаки, вони ніби підтверджують ваші найболючіші страхи про себе. І тоді, замість підтримки, ви відчуваєте:

• ще більшу самотність;
• сором;
• відчуття нерозуміння;
• бажання закритися від усіх.

Що насправді може допомогти при такому стані виснаження? Полегшення починається не з тиску, а з моменту, коли вам більше не треба доводити, що вам важко. З моменту прийняття, в першу чергу, вами особисто цього стану. Коли поруч з’явиться хтось, хто допоможе зрозуміти: що саме з вами відбувається і чому стало так важко.

Саме тоді поступово з’являться сили. Тоді відбудеться полегшення. Не через примус. А через зменшення внутрішнього болю і напруги.

Якщо ви впізнаєте себе в цьому стані — не обов’язково далі залишатися з ним наодинці.

Те, що зараз вам важко, не означає, що так буде завжди. З цим станом можна впоратися.
Особливо коли поруч є людина, яка розуміє, що з вами відбувається, не знецінює ваш біль і допомагає поступово знайти вихід із цього стану виснаження.

Я працюю саме з такими станами.
На консультаціях ми разом розберемося, чому вам стало так важко, що зараз забирає ваші сили. Ми поступово розвинемо в вас більше внутрішніх опор, на які ви будете спиратися задля відчуття внутрішнього спокою та радості життя.

Цей стан виснаження, постійної слабкості можна змінити поступово, крок за кроком до стану, в якому вам стане легше жити, до стану, в якому ви знову відчуєте смак життя.