Стигма психічних розладів: Чому ми боїмося говорити про психічні проблеми?

Як часто ви рекомендуєте людині звернутися до стоматолога, коли у неї болить зуб? Майже завжди, чи не так? А тепер згадайте, як часто ви пропонуєте комусь звернутися до фахівця з психічного здоров'я, коли ця людина ділиться з вами своїми переживаннями. Напевно, не так часто. Чому ж так?

Чому нам легше порадити звернутися до лікаря, а не до психолога? Дві основні причини криються у відсутності рівності між фізичним та психічним здоров'ям і у стигмі, що супроводжує психічні розлади. Хоч ми живемо вже у 21 столітті, ми все ще не говоримо про психічне здоров'я так відкрито, як про фізичне, не надаємо йому однакової важливості.

Стигма щодо психічного здоров'я стримує нас, а її наслідки глибоко впливають на людей. З 1949 року травень відзначається як місяць обізнаності про психічне здоров'я, і щороку ми намагаємося підвищити рівень розуміння того, як важливо дбати про наш розум і емоції. Ми намагаємося донести, що психічне здоров'я є не менш важливим за фізичне, і потребує такої ж уваги та підтримки.

Існують два основні типи стигми: суспільна та самостигма. Суспільна стигма формується навколо негативного ставлення до людей з психічними розладами, що часто проявляється у їхньому уникненні, дискримінації, зневазі або вірі в стереотипи. Самостигма — це реакція самої людини на діагноз чи симптоми, яка включає самозвинувачення, занижену самооцінку та самообмеження. В обох випадках стигма лише погіршує ситуацію, викликаючи в людині почуття ізоляції та безвиході.

Стигматизація має серйозні наслідки — це не тільки дискримінація. Це також нерозуміння з боку близьких, втрата можливостей, як на роботі, так і в особистому житті, і навіть насильство. Важливо розуміти, що стигма впливає не тільки на тих, хто страждає від психічних розладів, але й на тих, хто має певні проблеми з психічним здоров'ям.

Змінити ситуацію можливо, і все починається з кожного з нас. Щоб зруйнувати стигму, необхідно спочатку заохочувати рівність між фізичним та психічним здоров'ям. Психологічні труднощі мають бути такими ж природними для обговорення, як і фізичні. Говоріть про них з близькими, з родиною, з друзями. Не уникайте цієї теми. Освіта також відіграє ключову роль — недостатня обізнаність про психічні розлади лише підживлює стигму. Чим більше ми знаємо, тим краще розуміємо себе і тих, хто навколо нас.

Не бійтеся звертатися за допомогою до фахівців — психологів чи психіатрів. Якщо ви відкрито розповідаєте про свою проблему, це не прояв слабкості, а навпаки — прояв сили. Також важливо свідомо ставитися до своєї мови — слова мають значення, і те, як ми говоримо про психічне здоров'я, може або підтримати, або нашкодити. Спробуйте бути добрішими до себе та інших, звертайте увагу на те, як ви говорите, і не бійтеся коригувати інших, якщо бачите, що їхні слова можуть зашкодити.

Пам'ятайте, колективний голос завжди має більше значення. Разом ми можемо зруйнувати бар'єри стигми. Висловлюйтесь на підтримку психічного здоров'я, пишіть, розповідайте, дійте. Якщо ви переживаєте важкі часи, не йдіть на поводу у почуття сорому або вини. Зверніться за допомогою, це перший крок до одужання. І пам'ятайте — ваша історія може надихнути інших, і разом ми зможемо змінити ставлення до психічного здоров'я у суспільстві.