Чому ми переносимо старі емоції на нових людей?

Сьогодні я хочу поділитися з вами думками про трансференс (або перенесення) у психотерапії. Це явище, яке може здивувати, але водночас допомогти зрозуміти себе значно глибше. Уявіть, як почуття з минулого оживають у сьогоденні, безпосередньо впливаючи на наші стосунки тут і зараз. Це не просто випадковість, а величезна можливість для особистісного зростання. Давайте розберемо, що це таке, чому воно виникає і як з цим працювати, щоб не застрягати в колі нескінченних повторів.

Що таке трансференс?

Трансференс — це процес, коли ми несвідомо переносимо (проєктуємо) свої почуття, очікування чи бажання на іншу людину. Найчастіше це яскраво проявляється в психотерапії, де клієнт переносить усе це на постать психотерапевта, але це явище часто трапляється і в повсякденному житті.

Чому воно так називається? Бо ми ніби «транспортуємо» емоції з минулого, намагаючись несвідомо відтворити старі стосунки, які могли бути болісними або незавершеними. Це може стосуватися батьківських фігур, але буває й романтичним. Наприклад, якщо у вашому минулому був аб'юзивний партнер чи емоційно холодний батько, ви можете проєктувати ці очікування болю чи байдужості на когось нового, навіть якщо ця людина поводиться інакше.

Я часто думаю, наскільки це природно: наш розум намагається розібратися з невирішеним, шукаючи знайомі шаблони. Але чи замислювалися ви, чому це виходить на поверхню саме в безпечному середовищі? Психотерапія створює унікальний простір, де підсвідоме може вільно виражатися, бо там ми дозволяємо собі бути вразливими. Це як гучний сигнал: «Гей, тут є щось недопрацьоване!». І це спонукає нас рухатися вперед, якщо ми готові дивитися вглиб.

А що з контртрансференсом?

Якщо трансференс — це те, що йде від клієнта до терапевта, то контртрансференс — це емоційна відповідь з іншого боку. Коли психотерапевт реагує на ці перенесені емоції, це може відбуватися через його власні невирішені питання або як емоційний відгук на стан клієнта.

Ми всі люди, і іноді втома чи особистий досвід дають про себе знати. Наприклад, якщо клієнт переносить на мене гнів, адресований байдужому батькові, і я раптом починаю дратуватися у відповідь — це контртрансференс. Раніше в класичному психоаналізі це вважали виключно негативним явищем, що заважає об'єктивності. Проте сьогодні ми розглядаємо це і як інструмент: мої почуття можуть бути ключем до розуміння того, що відчувають люди поруч із клієнтом у реальному житті.

Але давайте будемо чесними: психотерапевти не ідеальні. Ми теж потребуємо власної терапії та супервізії, щоб тримати себе в професійній формі. Це нагадує мені, наскільки важливо бути свідомим своїх реакцій — це ключ до справжньої допомоги. Чи не так? Це запрошує нас усіх замислитися: як наші власні приховані емоції впливають на стосунки з іншими?

Трансференс: добре чи погано?

Важливо розуміти: трансференс сам по собі не є поганим. Він може нести й позитивні емоції — любов, надію, тепло, яке ви колись відчували від близької людини, наприклад, бабусі чи тітки. У психотерапії це часто набуває форми романтичного або еротичного перенесення: клієнти іноді шукають інформацію про психотерапевта онлайн, фантазують про дружбу або спільне життя. Це абсолютно нормально і є частиною процесу. Головне — помітити це і, що найважче, обговорити.

Я вірю, що говорити про це — це крок до звільнення. Багато хто ховається від сорому, думаючи: «Що подумає про мене мій психотерапевт?». Але це явище настільки поширене, що стає невіддільною частиною шляху до зцілення. Якщо ігнорувати ці почуття, ми ризикуємо застрягти в дитячому стані — без дорослих інструментів, у паніці та вразливості. А коли ми виносимо це на світло й обговорюємо, напруга зникає, даючи місце для реального зростання. Чи не мотивує це вас бути відкритішими?

Трансференс поза кабінетом психотерапевта

У повсякденному житті неконтрольований трансференс може бути небезпечним. Якщо ми несвідомо переносимо емоції на друга, партнера чи колегу, вони можуть щиро не розуміти, чому ми поводимося дивно або агресивно. Це робить нас вразливими — хтось може відреагувати жорстко, відштовхнути, і це лише посилить наш первинний біль. Ми ніби повертаємося в дитинство, але вже без захисту.

Але в рамках психотерапії це стає нашою силою. Воно діє як діагностичний маркер, показуючи, що саме потребує уваги: невирішені травми, витіснені конфлікти, забуті симптоми. Для мене як для психотерапевтки це немов червоний прапорець — «Тут потрібно копати глибше». Ми можемо розібрати ці емоції разом, обробити їх, дати вам інструменти, щоб не повторювати старі руйнівні шаблони. Це надихає: ми не приречені ходити по колу, ми справді можемо змінитися.

Як працювати з трансференсом?

Коли ви відчуваєте, що незрозумілі або занадто сильні емоції накочуються на вас у стосунках із терапевтом, не мовчіть. Ось кілька порад:

• Скажіть про це. Якщо важко сказати вголос, напишіть про це в повідомленні чи email. Ми не читаємо думок, але завжди готові допомогти розібратися.
• Порівнюйте реальність і фантазію. Іноді допомагає запитання: «Чим мій терапевт відрізняється від тієї людини з мого минулого?». Один жест може запустити реакцію, але фокус на відмінностях розриває цей ланцюг.
• Не бійтеся змінювати фахівця. Якщо трансференс стає нестерпним і блокує прогрес навіть після обговорення, це нормально — попросити рекомендації іншого фахівця. Головне — знайти того, з ким вам буде безпечно і комфортно працювати.

Це нормально, це частина процесу, і з правильним підходом воно минає, залишаючи вам цінний досвід. Чи не дає це надію, що ми здатні на якісні зміни?

Трансференс — це не ворог, а сигнал до дії. Він показує, де ховається біль, і запрошує нас зцілити його. Коли ми дивимося в очі цим емоціям, ми стаємо сильнішими та вільнішими. Це мотивує мене кожного дня — бачити, як люди трансформуються. А ви готові замислитися над своїми перенесеннями?

Література

• Фройд, З. (2023). Про психотерапію (пер. Єгора Буцикіна). Український психоаналітичний журнал, Том 1, №2. (Стаття обговорює роль трансференсу в психотерапевтичному процесі як перенесення емоцій з минулого на психотерапевта, підкреслюючи його значення для розкриття несвідомого.)
• Фройд, З. (2023). Нарис психоаналізу. Частина 2. Практичні завдання (пер. Єгора Буцикіна). Український психоаналітичний журнал, Том 1, №2, с. 60–66. (Описує практичні аспекти роботи з трансференсом і контртрансференсом у психотерапії, акцентуючи на їхній ролі в зціленні.)
• Freud, S. (1912). The dynamics of transference. In J. Strachey (Ed. & Trans.), The standard edition of the complete psychological works of Sigmund Freud (Vol. 12, pp. 97–108). London: Hogarth Press. (Класична робота, де пояснюється трансференс як механізм перенесення минулих почуттів на терапевта, з акцентом на його терапевтичне значення.)
• Gabbard, G. O. (Ed.). (1999). Countertransference issues in psychiatric treatment. Washington, DC: American Psychiatric Press. (Книга розглядає контртрансференс як реакцію терапевта на перенесені емоції клієнта, з прикладами з практики та способами управління.)