Чому ми, жінки, так часто обираємо бути правими?

Я часто думаю про це. Ми любимо говорити, що ми емоційно чутливі, що краще розуміємо почуття, що ми зріліші в цьому плані. Але якщо це правда, то чому так рідко обираємо спокій? Чому замість того, щоб просто відпустити ситуацію, ми встрягаємо в суперечки, доводимо свою правоту до кінця і врешті-решт залишаємося з відчуттям порожнечі?

Потреба бути правою — це не про жіночність

Я помічала це і в себе, і в багатьох подруг. Коли виникає конфлікт із чоловіком, ми часто не можемо зупинитися. Треба сказати останнє слово, треба, щоб він зрозумів, треба, щоб визнав нашу правоту. Але запитайте себе чесно: що це дає?

Коли ми наполягаємо на своїй правоті, ми насправді годуємо своє его. Це гордість, це бажання контролювати ситуацію. А в результаті — чоловік втомлюється. Він може навіть любити, але просто не витримує постійних дебатів. І йде. І тоді ми залишаємося одні, але тепер уже точно праві — бо ніхто не сперечається.
Це сумно, правда? Бо бути правою наодинці — це не перемога.

Що насправді є жіночим?

Я вірю, що справжня жіноча енергія — це здатність слухати, приймати, розуміти. Не обов’язково погоджуватися, але й не кидатися в бій за кожне слово. Жіноче — це вміти мовчати, коли мовчання сильніше за слова. Це вміти піти, якщо ситуація токсична, без скандалів і публічних пояснень.

Ми любимо говорити про «м’яку дівочу еру», про те, як ми лікуємо свої травми, повертаємося до себе. Але чи справді? Бо дуже часто ми все одно тягнемо за собою образу, звинувачуємо чоловіків у всьому, підживлюємо одна одну історіями про те, які вони погані. Це не зцілення. Це просто новий спосіб залишатися в ролі жертви.

Чому так важко просто піти?

Якщо чоловік справді не той, якщо він поводиться неправильно — навіщо витрачати сили на аргументи? Просто іди. Без пояснень подругам, без постів у соцмережах, без бажання, щоб усі погодилися, яка ти права.

Справжня сила — у тихому рішенні. У впевненості, що ти варта кращого і не мусиш нікому це доводити. Мовчання теж відповідь. І дуже потужна.

Ми самі створюємо свою самотність

Дуже часто ми скаржимося, що чоловіки йдуть. Але чи замислювалися ви, чому? Не тому, що ми щось «не так» зробили, а тому, що вони просто втомилися від боротьби. Від постійного відчуття, що мусять захищатися.
А ми потім збираємося з подругами і підтверджуємо одна одній: «Так, усі вони такі». І це дає тимчасове полегшення. Але чи наближає це нас до щасливих стосунків? Ні. Це лише зміцнює стіну між нами та ними.

Прийняття — найскладніше і найцінніше

Прийняти світ таким, як він є. Прийняти, що не всі зрозуміють нас. Прийняти, що іноді ми самі винні в тому, де опинилися. Це важко. Набагато легше звинуватити когось іншого, знайти пояснення, виправдання.
Але мир приходить саме з прийняття. З вдячності за те, що вже є. З розуміння, що наші дії, а не слова, показують, хто ми насправді.

То що робити?

Я не кажу, що всі чоловіки ідеальні. Зовсім ні. Є ситуації, коли дійсно треба йти — і чим швидше, тим краще. Але йти спокійно, без бажання довести всьому світу свою правоту.

І я не кажу, що ніколи не можна висловити свої почуття. Звісно, можна і треба говорити. Але є різниця між розмовою та суперечкою:

• Розмова — це коли ми слухаємо одне одного.
• Суперечка — це коли кожному треба перемогти.

Мені самій іноді хочеться довести свою правоту. І я ловлю себе на цьому й зупиняюся. Бо знаю: мир вартий того, щоб його обрати. Навіть якщо для цього треба проковтнути гордість.
Може, ми не всі готові до стосунків прямо зараз. І це нормально. Бо щоб зрозуміти іншого, спочатку треба зрозуміти себе. А це робота. Щоденна, чесна, іноді болісна.

Але якщо ми справді хочемо близькості, тепла, любові — може, варто спробувати обрати спокій? Просто раз, другий, третій. І подивитися, що буде.

Література:

• Gray, John. Men Are from Mars, Women Are from Venus. New York: HarperCollins, 1992.
  Класична книга про відмінності в комунікації між чоловіками та жінками; автор пояснює, чому спроби «перевиховати» партнера часто призводять до конфліктів, і радить краще розуміти, а не сперечатися.
• Deida, David. The Way of the Superior Man: A Spiritual Guide to Mastering the Challenges of Women, Work, and Sexual Desire. Boulder: Sounds True, 2004.
  Книга розглядає полярність чоловічої та жіночої енергії; підкреслює, що жіноча сила проявляється через прийняття та емоційну відкритість, а не через контроль чи боротьбу.
• Doyle, Laura. The Surrendered Wife: A Practical Guide to Finding Intimacy, Passion and Peace with a Man. New York: Simon & Schuster, 2001.
  Авторка ділиться досвідом, як відмова від прагнення завжди бути правою та контролювати чоловіка допомагає відновити мир і близькість у стосунках.