Чому чоловік забив на жінку?

Ці думки для тих, хто як і я, прочитали оповідання Шолом-Алейхема «Пісня пісень», але не все зрозуміли.

Цей твір просякнутий трендами єврейської традиції. Я не прихильник єврейської традиції, але я прихильник любові. Тому поділюсь з вами тим, що я бачу у цьому творі.

Шолом-Алейхем транслює чорно-білий погляд на світ. Світ складається з двох частин – темряви і світла. І все в житті людини залежить від того, що саме вона обере.

В «Пісні пісень» темряву символізує бідність, яка оточує персонажів оповідання. Це маленьке містечко, де все старе і все руйнується. Матерія, все матеріальне – щось зовсім не вічне. В цьому містечку люди не так живуть, як виживають і животіють. В цьому світі нема нічого цінного крім любові, яка спалахує між двома головними персонажами твору. Це хлопчик Шимек і дівчинка Бузя.

Маленьким хлопчиком Шимек бачить коштовність навіть в звичайному камінчику.

Шимек-юнак – це вже мрійник. Щастя для нього десь там, а не тут і зараз.

Закоханий Шимек переживає весь світ навколо як Рай. Себе самого він відчуває всемогутнім наче він Бог чи ангел Божий. Так окриляє його Бузя своїм коханням.

Шимек, як ми знаємо, був трохи молодший за Бузю, і йому здається, що вона не вірить в його сили. І Шимек береться довести їй свою спроможність.

Шимек теж в чомусь недооцінює кохану. Він фантазує про принцесу, хоча ми бачимо, що Бузя вже нею є.

І нарешті повнолітній Шимек промінює мрії про кохання і саме кохання на мрії про професію.

Минає багато років. І ось буквально через 7 років Шимек повертається у рідне містечко. Але нічого там вже не схоже на Рай. А сама Бузя перебуває в заручинах з іншим чоловіком.

Бузя часто писала Шимеку. Більш того, натякала на зустріч. Але, увага!, Шимек жодного разу не відповів на листи.

Це ще не все з того, що вражає і дивує. Шимек повертається до рідного містечка. І ми бачимо, що Бузя досі кохає Шимека і дарує йому ще один шанс. Але Шимек не використовує його. Чому? Тут і починається те, що принаймні мені до кінця незрозуміло.

Я маю приблизно три різних відповіді на це питання. Але вони для мене не пояснюють суті чи чогось головного.

Перша відповідь належить самому автору. Вона, звісно, єврейська. Колись давно в історії, як потім і у творі, відбулось гріхопадіння людини та вигнання її з раю. Тепер людина – грішник, бруд, який позбувся раю. А хто відійшов від світла, як Шимек, той не просто перебуває у темряві, оточений нею, а сліпне. Він вже не в змозі побачити світло. Він не може повернутись до раю, бо вже не бачить світла. Отже щастя буває лише раз, і Шимек втратив свій шанс остаточно. Він сам каже про це у творі.

Друга відповідь. Шимек хотів довести Бузі свою повноцінність. Тобто проміняв Бузю на досягнення повноцінності. А потім намагається обміняти цю повноцінність на кохання Бузі. Але це, звісно, йому не вдається. Бо кохання неможливо здобути чи отримати завдяки обміну.

Ну і третя відповідь. Шимек насправді ніколи не кохав Бузю. Він сам каже, що з дитинства Бузя була невіддільною від нього. Тобто була як його частина – наприклад нога, до якої ми звикаємо та вже не відчуваємо її, допоки вона не заболить чи ми її втратимо. Шимек повернувся у рідне містечко саме тоді, коли прочитав в листі Бузі, що вона планує одружитись. Одружитись з іншим чоловіком. Тобто те, що маємо – Бузю як свою частину, яка завжди зі мною – те не цінуємо. Поки не втратили.

Якщо ви маєте якусь іншу відповідь на питання «Чому Шимек забив на кохану? Чому жодного разу не відповів на листа? Чому забув і батьків, і коханих? Чому навіть побачивши, що дівчина досі кохає його і дарує шанс знову бути разом, він не використав його?» – якщо ви маєте свою відповідь, якщо ви дивитесь на ці події інакше – будь ласка, поділіться своїм баченням зі мною. Дуже вдячний