Схвалення, яке ти не приймаєш.

Але є одне важливе запитання, яке допоможе зрозуміти себе глибше: Коли тебе хвалять, що ти відчуваєш? Які думки виникають у цей момент?

Прислухайся до свого внутрішнього діалогу, і ти можеш виявити, чому похвала іноді здається незручною, тому що це прямо торкається наших глибинних переконань про себе. Якщо всередині ми переконані, що не варті похвали, що не зробили достатньо, щоб її заслужити, комплімент може сприйматися як щось "чужорідне". Наш мозок, звиклий до критики, відштовхує позитивні слова, бо вони не відповідають нашим внутрішнім уявленням про себе. Це називається когнітивний дисонанс: коли те, що ми чуємо, суперечить тому, у що віримо.

Друга причина — страх відповідальності. Якщо я визнаю, що цей комплімент справедливий, то, можливо, з’явиться тиск завжди підтримувати цей рівень. Це може викликати тривогу та відчуття, що будь-яка помилка призведе до розчарування інших.

А тепер інше питання: чи дійсно ці думки правдиві, або ж вони лише відображають наші старі переконання?

Наступний крок — розібратись, як навчитися приймати компліменти та вірити у власну цінність. Як думаєш, з чого варто почати, щоб дозволити собі відчувати радість від визнання? 

У терапії з такими переживаннями я пропоную працювати через кілька способів:

1. Вивчення власних переконань. Перш за все, важливо дослідити, які саме переконання заважають нам приймати похвалу. Чи вірите ви, що не заслуговуєте на позитивне визнання? Терапія допомагає розкрити ці негативні установки і почати їх замінювати на більш реалістичні.

2. Техніка "м'якого прийняття". Один із способів навчитися приймати компліменти — це тренувати просте, спокійне "Дякую". Нічого більше. Без пояснень, без відмовок чи самознецінення. Це може виглядати просто, але на практиці це перший крок до того, щоб почати сприймати себе через призму того, як нас бачать інші.

3. Робота з самокритикою. У терапії часто використовують техніки, що допомагають знизити рівень самокритики, зокрема когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає відстежувати автоматичні негативні думки і поступово змінювати їх на конструктивніші.

4. Саморефлексія. Разом з терапевтом можна аналізувати моменти, коли хтось робив вам комплімент, і що саме ви відчували в той момент. Це допомагає глибше розібратися в своїх емоціях і краще їх зрозуміти.

Робота з цими аспектами допомагає поступово відновлювати баланс між самосприйняттям і зовнішнім визнанням. І вже тоді компліменти почнуть відчуватися не як щось чуже, а як частина здорового взаємозв'язку з оточуючими.