Чи справді любов вимірюється кількістю повідомлень?

У сучасному світі ми звикли бути завжди "на зв’язку". Один клік – і ти вже пишеш комусь, телефонуєш, відправляєш емодзі чи голосове. Але чи означає це, що любов вимірюється кількістю повідомлень? Що справжня близькість – це постійна присутність онлайн?

У моїй практиці я часто чую від клієнтів:

"Він мені не написав цілий день. Може, вже не любить?"

"Вона постійно хоче знати, де я і що роблю. Я відчуваю тиск."

Тут стикаються різні потреби – однієї людини в підтвердженні, іншої – у свободі. І замість того, щоб стосунки ставали джерелом підтримки, вони перетворюються на випробування.

Ми живемо в епоху постійної комунікації. Любов почали вимірювати швидкістю відповіді та частотою повідомлень. Замість довіри з’явилася звичка постійно доводити, що "я тут" і "я дбаю". Але справжня близькість не зводиться до нескінченних повідомлень. Вона відчувається і в мовчанні, і у впевненості, що навіть на відстані ви залишаєтесь у серці одне одного.

Чи завжди мовчання означає байдужість? Чи можна любити і при цьому залишати одне одному простір? Як знайти баланс між близькістю і незалежністю?

Психотерапія може допомогти знайти відповіді на ці запитання. У роботі з парою спеціаліст створює безпечний простір, де партнери вчаться чути один одного, домовлятися про свої потреби і кордони, говорити про тривоги та очікування. Це процес, у якому поступово зменшується напруга і з’являється довіра.

Іноді найсильніше почуття – це не миттєва відповідь у месенджері, а тиха впевненість: "Я важливий для нього чи для неї, навіть якщо ми зараз не говоримо".

У наступному матеріалі я поділюся більш практичними способами і простими вправами, які допоможуть знайти баланс між близькістю та свободою у стосунках.