Співзалежність - це дисфункціональний патерн поведінки, при якому особи надмірно зосереджуються на потребах та проблемах інших, часто на шкоду своєму власному самопочуттю. Співзалежні особи можуть мати надмірне бажання радити та дбати про інших, навіть за рахунок свого фізичного та емоційного здоров'я.
Основні аспекти співзалежності включають:
- Підтримка в деструктивних відносинах: Співзалежні можуть підтримувати деструктивну поведінку інших, таку як залежність або безвідповідальність, приховуючи, придумуючи виправдання або надаючи надмірну підтримку.
- Відсутність особистих меж: Вони часто мають слабкі або відсутні особисті межі, що ускладнює відділення їхніх потреб та почуттів від потреб і почуттів інших.
- Низька самооцінка: Співзалежні особи можуть боротися з низькою самооцінкою і шукати підтвердження та схвалення від інших, щоб почувати себе вартими.
- Емоційна залежність: Вони можуть стати емоційно залежними від інших і боятися відхилення чи відкидання.
- Заперечення: Співзалежні можуть заперечувати свої потреби та проблеми, фокусуючись виключно на потребах та проблемах інших.
- Контроль: Вони можуть намагатися контролювати чи маніпулювати іншими, щоб зберігати статус-кво і уникати конфліктів.
Співзалежність часто розвивається в контексті дисфункціональних або проблемних відносин, таких як відносини залежності, насильства чи психічні проблеми. Вона може негативно впливати на психічне та емоційне самопочуття особи, призводячи до стресу, тривожності та втрати віри в себе.
Визнання співзалежних поведінок і пошук допомоги або терапії можуть бути важливими кроками у вириванні з цього патерну і розвитку більш здорових та збалансованих відносин.