Чому чоловіки почуваються самотніми, навіть коли не одні

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому чоловіки у вашому житті — батько, брат, партнер, друг — іноді здаються такими далекими? Чому за зовнішньою стіною спокою чи жартів ховається тиша, в яку, здається, неможливо проникнути? Ми живемо в епоху парадоксів: ніколи раніше ми не були настільки з'єднані технологіями, і водночас мільйони людей почуваються безмежно самотніми. І, хоч як би ми намагалися цього не помічати, ця криза самотності особливо гостро вражає чоловіків.

Це не означає, що жінки не страждають від самотності. Зовсім ні. Але причини, прояви та способи переживання цього почуття у чоловіків та жінок можуть кардинально відрізнятися. Цей текст — спроба зазирнути за лаштунки чоловічої самотності, зрозуміти її коріння та наслідки не лише для самих чоловіків, але й для всіх нас.

Що таке самотність для чоловіка?

Коли ми чуємо слово «самотність», перша асоціація часто пов'язана з відсутністю романтичного партнера. Однак дослідження, опубліковане в Journal of Personality and Social Psychology, показує, що чоловіки та жінки схильні визначати це почуття по-різному. Для багатьох жінок самотність — це насамперед розрив або відсутність глибоких емоційних зв'язків, часто у стосунках. Для чоловіків же це поняття є ширшим. Це може бути відчуття відсутності «зграї» — групи друзів, спільноти, команди, до якої він належить.

Це не означає, що чоловіки не сумують без кохання. Але коли чоловік говорить про самотність, він може мати на увазі не лише відсутність романтики, а й глибоку соціальну ізоляцію — втрату зв'язків з друзями, колегами і навіть родиною. Він може відчувати себе відірваним від світу, немов солдат, що загубив свій підрозділ.

Тиша, продиктована суспільством

Звідки ж береться ця чоловіча ізоляція? Дослідники доктор Фагіх Імані та доктор Марлі Баур у своїй статті для BMC Public Health виявили кілька ключових факторів. Серед них — соціальна ізоляція, розчарування в романтичних стосунках і, що дуже важливо, глибоко вкорінене переконання, що чоловік повинен бути «годувальником».

До цього додається ще один надзвичайно важливий, але все більш хиткий елемент сучасного життя — стабільність роботи. Робота для багатьох чоловіків — це не просто джерело доходу. Це основа самоповаги, платформа для соціалізації, можливість будувати плани на майбутнє. Без стабільного заробітку чоловік може почати сумніватися у власній цінності. Як запросити друзів на пиво чи дівчину на побачення, коли в кишені вітер? Як відчувати себе повноцінним членом суспільства, не маючи змоги зробити в нього свій внесок? Цей тиск змушує багатьох замикатися в собі.

Уявіть собі Олексія, талановитого програміста, який потрапив під скорочення. Раніше він був душею компанії, але тепер все рідше відповідає на дзвінки друзів. Йому соромно зізнатися, що він не може дозволити собі піти в кіно, і ще важче пояснити, що він почувається невдахою. Його мовчання — це не образа, а захисний механізм.

Дзеркало технологій: конкуренція та ідеали

Сучасні технології, які мали б нас об'єднувати, часто лише посилюють відчуття ізоляції. Соціальні мережі, такі як Instagram, створюють ілюзію ідеального життя, де всі успішні, красиві та закохані. Дослідження 2024 року показало прямий зв'язок між проблемним використанням Instagram та зростанням тривожності й самотності саме у чоловіків. Стрічка новин кричить: «Ти програєш!». Ти недостатньо заробляєш, недостатньо подорожуєш, недостатньо привабливий.

Додатки для знайомств, що обіцяють легкий шлях до стосунків, перетворили пошук партнера на глобальне змагання. Чоловіки опиняються в невидимій гонці, де їх порівнюють із тисячами інших профілів. Це виснажує і демотивує, особливо коли реальні можливості для знайомств поза межами школи чи університету різко скорочуються.

Водночас культура романтизує образ самотнього героя. Персонажі фільмів, як-от «Вона» або «Той, хто біжить по лезу 2049», — це глибоко самотні чоловіки, чий біль здається значущим і навіть привабливим. Для деяких це стає мотивацією для самовдосконалення. Для інших — лише підтвердженням того, що вони відкинуті суспільством, і їхні почуття нікому не цікаві.

Пастка образи та зневіри

Найбільша небезпека самотності в тому, що вона є пасткою. Чоловікові важко визнати, що він самотній, бо це сприймається як ознака слабкості, як «недолік маскулінності». Адже «справжній чоловік» має бути бажаним, цінним партнером. Якщо цього немає, виникає відчуття провалу.

Це почуття може штовхнути в обійми деструктивних онлайн-спільнот, наприклад, так званої «маносфери» чи спільнот інцелів (мимовільних célibataires). Парадоксально, але ці групи, що виникли на ґрунті самотності, не пропонують жодного зцілення. Натомість вони культивують образу на жінок і суспільство, переконуючи, що в усіх бідах винен хтось інший. Така злість лише поглиблює ізоляцію, перетворюючи самотність на хронічну хворобу. Звинувачення інших ніколи не вирішує проблему, а лише затягує у вир негативу.

Чому це стосується кожної з нас?

Якщо ви не чоловік, можливо, ви думаєте, як усе це стосується вас. Але наслідки чоловічої самотності поширюються на все суспільство. У кожної жінки є чоловік у її житті — батько, брат, син, друг, колега.

Самотній чоловік — це емоційно відсторонений партнер. Це брат, який віддаляється від родини. Це колега, що робить робочу атмосферу менш живою та підтримуючою. Накопичена самотність може призводити до проблем із психічним здоров'ям, лягаючи додатковим тягарем на плечі близьких, найчастіше — жінок. Це не означає, що жінки «винні» або повинні «вирішувати» цю проблему. Але розуміння її природи — це перший крок до побудови здоровіших стосунків і більш співчутливого суспільства.

Що ж робити? Немає чарівної пігулки. Але якщо ви чоловік, який відчуває себе самотнім, можливо, варто почати з малого. Спробуйте відновити зв'язок зі старим другом. Якщо думка про стосунки викликає розчарування, зосередьтеся на дружбі. Якщо щось у вашому житті вас не влаштовує, робота над собою — це не ознака слабкості, а найбільший прояв сили. Якщо ж ви бачите, що чоловік у вашому житті закривається, можливо, просте, невимушене запрошення на каву і відверта розмова без осуду можуть стати для нього рятівним колом.

Іноді перший крок — найважчий. Але визнати свою самотність і звернутися по допомогу, чи то до друга, чи до фахівця, — це не поразка. Це початок шляху до відновлення зв'язку із собою та світом.

Література:

• Faghih Imani, B., & Baur, C. (2023). Loneliness and its associated factors among men: A scoping review. BMC Public Health, 23(1), 1059. (Англійською мовою. Цей огляд наукових праць є ключовим джерелом для статті, оскільки він систематизує фактори, що сприяють чоловічій самотності, такі як соціальна ізоляція, тиск ролі годувальника та проблеми з працевлаштуванням, що детально обговорюється в тексті).
• Borys, S., & Perlman, D. (1985). Gender differences in loneliness. Personality and Social Psychology Bulletin, 11(1), 63–74. (Англійською мовою. Класичне дослідження, яке підтверджує тезу статті про те, що чоловіки та жінки по-різному переживають і визначають самотність. Робота показує, що для чоловіків самотність часто пов'язана з відсутністю групових зв'язків, а для жінок — з відсутністю близьких довірчих стосунків).
• Casale, S., Gemelli, G., & Fioravanti, G. (2024). Problematic Instagram Use and Its Relationship with Social Anxiety, Loneliness, and General Anxiety: A Moderated Mediation Model. International Journal of Environmental Research and Public Health, 21(3), 329. (Англійською мовою. Сучасне дослідження, яке наводить дані про прямий зв'язок між надмірним використанням соціальних мереж, зокрема Instagram, та посиленням тривожності й самотності у чоловіків, що підтверджує відповідний розділ статті).
• Марценюк, Т. (2018). Чому не варто боятися фемінізму. Київ: Комора. (Українською мовою. Хоча ця книга не є прямо про чоловічу самотність, вона детально аналізує гендерні стереотипи та соціальні ролі в українському суспільстві, зокрема «кризу маскулінності» та тиск традиційних уявлень про чоловіка як «годувальника». Це забезпечує контекст для розуміння соціального тиску, про який йдеться у статті, на стор. 85-112).