Гістріонний розлад: коли життя перетворюється на нескінченну виставу

Мабуть, у кожного з нас є знайома — душа компанії. Людина, яка спалахує, немов зірка, щойно входить до кімнати. Її сміх найгучніший, її історії найцікавіші, а емоції завжди на піку. Ми захоплюємося такою енергією, такою здатністю жити «на повну». Але чи замислювалися ви колись, що може ховатися за цією сліпучою завісою? Що відбувається, коли світло софітів гасне, а глядачі розходяться? Іноді невситима жага до уваги є не просто рисою характеру, а ознакою глибокого внутрішнього дискомфорту, відомого як гістріонний розлад особистості.

Під маскою театральності

Гістріонний розлад особистості (ГРО) — це не просто бажання подобатися. Це стан, що належить до групи розладів особистості Кластера B, які характеризуються вираженою драматичністю, емоційною нестабільністю та непередбачуваністю. Людина з ГРО відчуває майже фізичну потребу бути в епіцентрі подій. Тиша і байдужість оточення для неї нестерпні.

Це проявляється не епізодично, а є стійкою моделлю поведінки. Будь-яка незначна подія може викликати перебільшену реакцію, спалах гніву або сліз. Збоку такі люди можуть здаватися поверхневими, егоцентричними та залежними. Їхня потреба у схваленні настільки сильна, що вони можуть вдаватися до маніпулятивних погроз чи жестів, аби лише не залишатися непоміченими.

Уявіть собі Олену. На роботі вона завжди ініціатор вечірок, її вбрання найяскравіше, а її розповіді про вихідні звучать як сценарій до голлівудського фільму. Колеги вважають її веселою та ексцентричною. Але близькі друзі знають іншу Олену: ту, яка може влаштувати істерику, якщо її хлопець не відповів на дзвінок миттєво, або ту, що вважає ледь знайому людину своїм найкращим другом після однієї короткої розмови. Її емоції змінюються так швидко, що за ними важко встежити, залишаючи по собі відчуття спустошеності як у неї самої, так і в оточення.

Коріння проблеми: звідки це береться?

Точні причини розвитку ГРО невідомі, але фахівці схиляються до думки, що це поєднання генетичних та середовищних факторів. Немов крихкий паросток, психіка дитини формується під впливом того, як про неї дбають.

Одна з теорій пов'язує цей розлад із дитячою травмою. Дитина, адаптуючись до складних або болісних умов, може несвідомо засвоїти, що лише яскрава, драматична поведінка гарантує увагу та турботу дорослих. Інша теорія вказує на стиль виховання. Надмірна поблажливість, коли дитині дозволено все, або, навпаки, непослідовність батьків (сьогодні — любов, завтра — холодна байдужість) можуть створити підґрунтя для розвитку розладу.

Крім того, якщо батьки самі демонструють надмірно драматичну, нестабільну або навіть недоречно спокусливу поведінку, дитина може сприйняти це як норму і модель для наслідування. Оскільки ГРО часто простежується в родинах, не можна виключати й генетичну схильність. Наявність у сімейній історії інших розладів особистості чи психічних захворювань також може бути фактором ризику.

Дзеркало реальності: ознаки, на які варто звернути увагу

Як же відрізнити яскраву особистість від проявів гістріонного розладу? Згідно з діагностичним і статистичним посібником з психічних розладів (DSM-5), для встановлення діагнозу ГРО людина повинна стабільно демонструвати п’ять або більше з наступних ознак:

1. Дискомфорт поза центром уваги. Людина почувається глибоко некомфортно, майже невидимою, якщо вся увага не прикута до неї.
2. Недоречна спокусливість. Взаємодія з іншими часто має сексуально-провокаційний або звабливий характер, навіть коли це абсолютно недоречно.
3. Поверхневі та швидкоплинні емоції. Радість миттєво змінюється сльозами, а гнів — захопленням, але ці почуття немов не мають глибини.
4. Використання зовнішності для привернення уваги. Постійний акцент на фізичних даних, одязі, зачісці як на головному інструменті для зацікавлення оточення.
5. Імпресіоністична мова. Стиль мовлення дуже емоційний, театральний, але бідний на деталі та факти. Створюється враження, але суть вислизає.
6. Драматизація та перебільшення. Почуття та події подаються з надмірною театральністю, ніби людина грає на сцені.
7. Навіюваність (сугестивність). Людина легко піддається впливу інших людей або обставин, її думка може кардинально змінитися за хвилину.
8. Хибне сприйняття стосунків. Схильність вважати стосунки набагато ближчими та інтимнішими, ніж вони є насправді.

Важливо розуміти, що ці ознаки повинні створювати значні проблеми в соціальному, професійному чи особистому житті, спричиняючи страждання самій людині або її оточенню. Наприклад, Максим може фліртувати з усіма колегами, але коли його поведінка призводить до постійних конфліктів та офіційних попереджень, а його романтичні стосунки розпадаються через безпідставні ревнощі та вимоги постійного захоплення, це вже не просто гра, а симптом.

Шлях до розуміння та прийняття

Жити з гістріонним розладом особистості або бути поруч із такою людиною — це складне випробування. За яскравим фасадом часто ховається глибока невпевненість у собі, страх бути покинутим і порожнеча, яку людина відчайдушно намагається заповнити чужою увагою.

Визнання проблеми — це перший і найважливіший крок. Якщо ви впізнали в цьому описі себе або когось із близьких, пам'ятайте: це не вирок і не привід для сорому чи осуду. Це сигнал про те, що людина потребує допомоги. Звернення до кваліфікованого психотерапевта або психіатра може стати початком шляху до зцілення. Терапія допомагає зрозуміти коріння такої поведінки, навчитися будувати здорові стосунки, знаходити внутрішню опору і приймати себе без необхідності постійно носити маску.

Зрозуміти — не означає виправдати маніпуляції чи емоційні гойдалки. Але це означає побачити за ними не злий намір, а біль і розгубленість. І це розуміння може стати тим променем світла, який допоможе знайти вихід.

Література:

• Гавенко В. Л., Бітенський В. С., Напрєєнко О. К. (Ред.). (2009). Психіатрія і наркологія: підручник.
  (Анотація: Фундаментальний український підручник з психіатрії та наркології. У відповідних розділах, присвячених розладам особистості, розглядається клінічна картина, етіологія та підходи до терапії гістріонного (істеричного) розладу особистості в рамках української психіатричної школи).
• Millon, T., & Davis, R. D. (2000). Personality Disorders in Modern Life. John Wiley & Sons.
  (Анотація: Класична праця Теодора Міллона, одного з провідних дослідників розладів особистості. Книга детально розглядає психологічні, біологічні та соціокультурні фактори, що лежать в основі розвитку розладів особистості, включаючи гістріонний. Вона підтверджує дані статті про можливі причини розладу, пов'язані з дитячим досвідом та моделями виховання).