Нерозділене кохання - дзеркало нашої душі
Стаття | Емоційна залежність
У психології феномен нерозділеного кохання є надзвичайно глибоким і цікавим. Часто людина, в яку ми закохуємося без взаємності, стає для нас дзеркалом — відображенням тих частин нас самих, які ми не помічаємо, не визнаємо, пригнічуємо або витісняємо в самих собі.
За концепцією "тіні" Карла Юнга, кожна особистість має у несвідомому ті аспекти себе, які були колись відкинуті, заборонені або неприйняті — через соціалізацію, виховання, травматичний досвід чи особисті установки. Це можуть бути певні якості, такі як здатність проявляти агресію, сексуальність, амбітність; або бажання (бути вільним, здійснювати щось ризиковане і “неправильне”, та навіть отримувати задоволення від життя). Тінь не зникає — вона лишається в нас і, за сприятливих умов, намагається проявитися. Часто — через закоханість.
Типовий приклад: "хороша дівчинка" закохується в "поганого хлопця". З точки зору психології, це може означати, що вона проєктує на нього свої витіснені якості — рішучість, здатність бути прямою, агресивною, захищати себе, йти за своїми бажаннями. Вона сама не дозволяє собі таких проявів, але глибоко в собі має потребу в них.
Саме тому така закоханість може бути сильною, емоційно насиченою, навіть нав’язливою. Адже через неї психіка намагається повернути собі втрачені частини цілісності. Об’єкт нерозділеного кохання стає символом глибинної потреби в інтеграції.
Як зцілити себе від нерозділеного кохання? Як пізнати свою тінь і свої справжні потреби?
Щоб зрозуміти, що саме стоїть за нерозділеним коханням, корисно поставити собі низку запитань:
- Як зміниться моє життя, якщо я буду поруч з цією людиною? Що стосунки з нею у моє життя привнесуть? Що у моєму житті з’явиться нового, будучи я разом з цією людиною - чогось, що зараз немає, не вистачає?
- Як я себе почуваю поруч з цією людиною? Яким/якою я стаю, будучи поряд з цією людиною?
Ваші відповіді — це ключ до розуміння ваших глибинних потреб. Це може бути потреба в любові, у визнанні, в повазі від інших людей, у свободі бути собою, в емоційній насиченості, у безпеці — підставте своє.
- Інше важливе запитання:
Що мені подобається в цій людині більше за все? Які якості, риси характеру ця людина має, яких не маю я? Що вона вміє такого, чого не вмію я?
Відповіді на ці запитання - це ті якості, які є у вас, але поки що приховані. Ви могли не дозволяти собі бути такими — через страх, сором, виховання чи заборони. Але ці якості вже є всередині вас. І саме вони — ключ до задоволення ваших потреб та до справжньої внутрішньої свободи.
У психотерапії ми разом з клієнтом досліджуємо ці тіньові частини особистості, допомагаємо їх побачити, прийняти і повернути собі. Людина починає дозволяти собі бути різною: не лише «хорошою» та «зручною», а ще й прямою, вольовою, впевненою, сексуальною, живою.
З часом, коли внутрішня потреба задовольняється за допомогою власних якостей та можливостей, потреба у зовнішньому недоступному об'єкті зменшується і з часом зникає. Людина повертається до себе — ціліснішою, зрілішою, більш автономною.
І саме з цього стану з’являється інша можливість - будувати стосунки, в яких є взаємність, тепло і близькість.
