Життя як «Гра в кальмара»: ставки менші, але правила ті самі
Ми не прокидаємося зранку з думкою: «Сьогодні я буду поводитися егоїстично». Це почуття підкрадається непомітно, народжуючись у дрібницях повсякденного життя. Ось ви стоїте перед вибором: поступитися місцем у транспорті втомленій людині чи зробити вигляд, що її не помічаєте, бо самі ледь тримаєтеся на ногах? Ось мама дає вам гроші на подарунок для брата, а ви раптом бачите річ, про яку давно мріяли. Ви купуєте братові щось дешевше, а решту витрачаєте на себе, заспокоюючи совість тим, що «він і такому буде радий». Це невеликі, майже непомітні зради, які ми чинимо щодня, маленькі вибори, що формують нас.
Іноді, щоб зрозуміти глибину людської природи, нам потрібні екстремальні метафори. Популярний серіал «Гра в кальмара» став таким собі дзеркалом, що в посиленому вигляді показує те, що відбувається в наших душах. У серіалі ставки — це життя і смерть. У нашому житті — повага, стосунки, кар’єра. Але механізм вибору залишається тим самим: ти або я?
Коли спокуса стукає у двері
У серіалі є момент, коли один з героїв, Танос, навмисно штовхає інших гравців під час гри, щоб зменшити кількість конкурентів. Він виправдовує це холодною логікою: менше людей — більший шанс на перемогу. Це здається жахливим, але чи не робимо ми так само у нашому житті, хоча й у менш кривавий спосіб? Ми використовуємо інших для власної вигоди. Ми можемо «забути» передати колезі важливу інформацію, щоб отримати перевагу в проєкті. Можемо погодитися з думкою компанії, щоб не стати «білою вороною», навіть якщо ця думка суперечить нашим переконанням. Це невелика жертва совісті заради більшого блага — нашого власного комфорту та безпеки. Іноді вибір стоїть не між добром і злом, а між дією та бездіяльністю, де бездіяльність вже є егоїстичним вибором.
Маленька брехня для великого «Я»
Найцікавіше починається тоді, коли ми починаємо виправдовувати свій егоїзм. У психології існує думка, що егоїзм — це психологічна конструкція, яку ми сприймаємо, коли хтось (або ми самі) використовує ситуацію на свою користь, порушуючи неписані соціальні правила. І тут ми стаємо майстрами самообману. «Якби він був на моєму місці, він вчинив би так само», «У мене більше не буде такої можливості», «Я роблю це зараз, щоб потім мати змогу допомагати іншим». Ці думки, як рятівне коло, допомагають нам зберегти позитивний образ себе.
Згадаймо сцену з серіалу, де гравчиня Оксана простягає руку для гри в «камінь-ножиці-папір», щоб визначити, хто залишиться в команді. Її друг Тарас, замість того, щоб зіграти чесно, показує «ножиці», перетворюючи її відкриту долоню на «папір». Він виграє, а вона залишається за бортом. Він зрадив її довіру, але зберіг собі місце. Скільки разів у житті ми обирали «ножиці», коли хтось простягав нам «папір» довіри?
За що ми боремося: гроші, виживання чи щось інше?
Звісно, найочевидніший мотив для егоїзму — гроші. У серіалі учасники готові на все заради величезного виграшу. Один із гравців, незважаючи на відчайдушні благання інших, постійно підштовхує всіх до наступної гри, знаючи, що це призведе до нових смертей. Гроші стають виправданням для всього. Але чи тільки в них справа?
- Егоїзм із відчаю. Багато зрад у нашому житті кояться не заради багатства, а через страх. Страх залишитися без роботи, без їжі, без соціального статусу. Цей відчай можна зрозуміти. Але є тонка межа між відчаєм людини, яка бореться за виживання, і відчаєм того, хто хоче купити собі п’яту яхту.
- Егоїзм через інформацію. Іноді ми не брешемо прямо. Ми просто мовчимо. Ми не ділимося корисною інформацією, бо вважаємо, що «якщо це спрацювало для мене, не факт, що спрацює для них». Насправді ж ми просто боїмося, що хтось інший отримає ту саму перевагу, що й ми.
- Егоїзм через ігнорування відповідальності. Один із найболючіших прикладів — гравець Іван, який ігнорує свою вагітну дівчину Марію. Він у грі, бо ставить свої проблеми вище за її потреби. Він каже собі, що виграє гроші для них обох, що його егоїзм зараз — це інвестиція в їхнє спільне майбутнє. Але Марія бачить лише те, що він обрав гроші, а не її. Скільки разів ми прикривали свій егоїзм красивими словами про «вищу мету», ігноруючи біль, який завдаємо близьким просто зараз?
Але навіть у найтемніших обставинах є місце для іншого вибору. В одному з епізодів чоловік, маючи реальний шанс на перемогу, свідомо обирає програш, щоб врятувати життя друга. Він гине, але його вчинок показує, що людина — це не тільки інстинкт самозбереження. У нашому житті ціна альтруїзму, на щастя, рідко буває такою високою.
Тож, можливо, головне питання не в тому, чи можна перемогти, не будучи егоїстом. Можливо, варто запитати себе: а що для мене є перемогою? І чи варта ця перемога того, щоб, озирнувшись назад, не впізнати себе у дзеркалі? Кожен з нас колись був егоїстом. І кожен з нас знає, як це — коли егоїстично поводяться з тобою. Цей досвід і є тим компасом, який може допомогти знайти правильний шлях.
Література:
- Ayn Rand, The Virtue of Selfishness: A New Concept of Egoism. (Анотація: Класична праця, в якій авторка захищає концепцію «раціонального егоїзму». Ренд стверджує, що турбота про власні інтереси є моральною чеснотою, а не вадою. Ця книга є важливим контрапунктом до загальноприйнятого негативного сприйняття егоїзму, яке розглядається у статті, і дозволяє поглянути на проблему з іншого, філософського боку).
- Richard Dawkins, The Selfish Gene. (Анотація: Хоча ця книга стосується біології та еволюції, її центральна ідея про «егоїстичні гени» стала потужною метафорою для розуміння людської поведінки. Докінз показує, що на фундаментальному рівні життям керує прагнення генів до самовідтворення, що може проявлятися в егоїстичній поведінці організмів. Це дає біологічне підґрунтя для роздумів про природу егоїзму, що виходить за межі суто психологічних пояснень).
- Кремень В. Г. (ред.), Філософія: Логос, Софія, Розум. Підручник для вищих навчальних закладів. (2018). (Анотація: У розділах, присвячених етиці та філософській антропології, цей відомий український підручник розглядає фундаментальні категорії моралі, зокрема співвідношення егоїзму та альтруїзму. Він аналізує погляди класичних та сучасних філософів на природу людських вчинків, що дозволяє помістити обговорювану в статті проблему в ширший академічний та культурний контекст України).