Що категорично не можна говорити людині, яка зізналася у суїцидальних думках?

Мабуть, кожній з нас знайоме це відчуття безпорадності, коли близька людина страждає, а ми не знаємо, як допомогти. Це відчуття стає особливо гострим, коли хтось ділиться з нами своїми найтемнішими думками — думками про самогубство. Зізнатися в такому — це акт неймовірної мужності, крик про допомогу, який вимагає від нас не лише співчуття, але й величезної відповідальності.

У такий момент кожне слово набуває ваги. Ми хочемо підтримати, але через страх і розгубленість можемо, самі того не бажаючи, завдати ще більшого болю. Важливо пам'ятати: наша мета — не «вирішити» проблему, а бути поруч, вислухати й дати людині відчути, що вона не самотня у своєму болі. Це не означає, що ми маємо брати на себе роль фахівця, адже це може бути емоційно виснажливо та небезпечно. Якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся, або ситуація є критичною, звернутися по професійну допомогу — це не прояв слабкості, а єдине правильне рішення.

Але в тій самій розмові, сам на сам, наша людяність і здатність слухати можуть стати рятівним колом. Розгляньмо фрази, які, попри добрі наміри, можуть лише нашкодити.

«Мені буде так боляче, якщо з тобою щось станеться»

Ці слова народжуються зі страху і любові, це правда. Але в момент, коли людина відкрила вам свій нестерпний біль, фокус має бути на ній, а не на ваших почуттях. Така фраза, сама того не бажаючи, перекладає на неї відповідальність за ваші емоції. Вона може відчути себе тягарем, і це лише посилить почуття провини та ізоляції, які часто супроводжують суїцидальні думки. Зараз не час говорити про себе. Час — слухати. А про власні емоції варто подбати окремо, можливо, звернувшись по підтримку до друзів або фахівця.

«Все буде добре»

Коли людина перебуває в темній безодні відчаю, розмови про світле майбутнє здаються знущанням. Для неї сьогодення настільки нестерпне, що думки про смерть видаються єдиним виходом. Обіцянка, що «все налагодиться», знецінює її теперішній біль. Це може прозвучати так, ніби ви не сприймаєте її страждання серйозно. Набагато цінніше буде сказати: «Я бачу, як тобі зараз погано. Я тут, поруч з тобою». Спочатку визнайте її біль, і лише потім, можливо, згодом, ви зможете разом пошукати промінчик надії.

«Самогубство — це остаточне розв'язання тимчасової проблеми»

Це кліше, яке більшість із нас чули. Окрім того, що воно банальне, воно може бути шкідливим. По-перше, для людини в стані глибокої депресії її проблеми не здаються тимчасовими. Вони виглядають нескінченними та непереборними. По-друге, ця фраза звучить як повчання, а не як щире співчуття. Замість того, щоб покладатися на заїжджені вислови, спробуйте просто зрозуміти, що саме змушує її так почуватися.

«Не кажи такого» або «Ти ж не серйозно»

Страх і шок — природна реакція на такі слова. Але важливо розуміти: будь-яку розмову про самогубство потрібно сприймати серйозно. Заперечуючи її слова, ви фактично закриваєте їй рота в той момент, коли вона наважилася бути максимально вразливою. Це може змусити її пошкодувати, що вона довірилася вам, і більше ніколи не піднімати цю тему. Вона ризикнула, відкрившись вам. Не зрадьте цю довіру.

«Якщо ти себе вб'єш, то потрапиш до пекла»

Розмова про життя та смерть — не місце для релігійних чи моральних нотацій. Нав'язування своїх переконань, хоч би якими щирими вони були, навряд чи змінить почуття людини. Натомість це може додати до її страждань ще й почуття сорому та гріховності. Ваша роль — підтримати, а не судити. Повага до її почуттів і переконань, навіть якщо ви їх не поділяєте, є ключовою для збереження довіри.

«Тобі просто потрібна допомога фахівця»

Хоча професійна допомога є абсолютно необхідною, ця фраза, сказана в невідповідний момент, може прозвучати як спроба зняти з себе відповідальність. Коли людина відкривається вам, вона вже робить перший крок до порятунку. Вона довірилася саме вам. Визнайте це. Можна сказати: «Я дуже вдячна, що ти поділилася цим зі мною. Це дуже сміливо. Як ти дивишся на те, щоб ми разом пошукали когось, хто професійно вміє допомагати в таких ситуаціях? Я буду поруч». Це перетворює вас із стороннього спостерігача на союзника.

«Та не все так погано»

Ми ніколи не зможемо залізти в чужу голову і відчути чужий біль. Те, що для нас може бути дрібницею, для іншої людини може стати останньою краплею. Знецінюючи її почуття, ми фактично кажемо: «Твої страждання не є справжніми». Це одна з найжорстокіших речей, яку можна зробити. Важливо не порівнювати її ситуацію зі своєю, а просто визнати: «Звучить так, ніби тобі справді дуже важко».

«А от іншим ще гірше»

Порівняння — це шлях в нікуди. Намагаючись «підбадьорити» людину, нагадуючи, що хтось страждає більше, ви по суті кажете їй, що вона не має права на свої почуття. Це викликає лише провину за власний біль. Ніхто не повинен почуватися винним за свої емоції. Її страждання унікальні та значущі, незалежно від того, що відбувається в житті інших людей.

Що ж робити натомість?

Іноді найважливіше — це не щось сказати, а просто бути поруч. Обійняти. Дати плече, щоб поплакати. Вислухати без засудження та порад. Дати зрозуміти, що ви дбаєте, і що людина не самотня у своєму болі. Ваша присутність, ваша тиха підтримка і ваша готовність просто чути можуть стати тим якорем, який втримає її у цьому світі та дасть сили шукати допомогу далі. Ви не можете повністю зрозуміти її біль, але ви можете показати, що вам не байдуже. І іноді цього достатньо, щоб врятувати життя.

Література:

• Joiner, T. (2005). Why People Die by Suicide. Harvard University Press.
  (Американський психолог Томас Джойнер пропонує міжособистісну теорію самогубства, яка пояснює, що суїцидальна поведінка виникає за наявності трьох факторів: відчуття себе тягарем для інших, відчуття соціальної ізоляції та набута здатність до самопошкодження. Це підтверджує, чому фрази на кшталт «Мені буде боляче» або «Іншим гірше» є шкідливими, оскільки вони посилюють перші два фактори).
• Shneidman, E. S. (1993). The Suicidal Mind. Oxford University Press.
  (Едвін Шнейдман, один із засновників сучасної суїцидології, вводить поняття «psychache» — нестерпний психологічний біль. Книга пояснює, що головна мета самогубства — припинення цього болю. Це підкреслює важливість визнання страждань людини («Я бачу, як тобі погано») замість їх знецінення («Все буде добре» чи «Не все так погано»)).
• Моховиков, А. Н. (Ред.). (2001). Телефонное консультирование. Смысл.
  (У цьому посібнику детально розглядаються принципи та техніки надання екстреної психологічної допомоги телефоном, зокрема в кризових та суїцидальних ситуаціях. У розділах, присвячених технікам активного слухання та встановлення контакту, підкреслюється неприпустимість оцінкових суджень, повчань та знецінюючих фраз, що є практичним підтвердженням більшості тез статті).
• Чабан, О. С., Хаустова, О. О. (2012). Психосоматична медицина: науково-практичний посібник.
  (Хоча книга охоплює ширше коло питань, у розділах, присвячених депресивним розладам та кризовим станам, українські автори наголошують на важливості емпатичного спілкування та розглядають депресію як серйозне медичне захворювання. Це підтверджує тезу про необхідність професійної допомоги та некоректність фраз, що зводять стан людини до тимчасових труднощів).