Чи можливо точно діагностувати ПТСР і чому це так важливо?

Якщо говорити відверто, більшість людей, які пережили травматичні події, нерідко потім опиняються в полоні спогадів, тривоги та емоційної нестабільності. Саме посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) часто стає першим, що спадає на думку психотерапевтам, коли йдеться про тих, хто стикнувся зі складними життєвими обставинами, кризами чи катастрофами. Але що таке ПТСР насправді, і чому точний діагноз є такою важливою частиною процесу одужання? Давайте пройдемося цим шляхом разом і з'ясуємо, як сучасна психологія здоров'я допомагає діагностувати розлад, і як результати оцінки можуть вплинути на якість життя людини, яка постраждала від травми.

Роль критеріїв діагностики та психометричних інструментів

Сьогодні фахівці з психічного здоров'я мають широкий вибір способів виявлення ПТСР. Якщо розглядати міжнародну практику, то найчастіше звертаються до двох основних наборів критеріїв. Перший – це DSM-5, підготовлений Американською психіатричною асоціацією, а другий – це МКХ-11, який пропонує Всесвітня організація охорони здоров'я. Обидві системи розповідають, які симптоми вважати ключовими, як довго вони мають тривати і наскільки вираженими вони повинні бути. Ці критерії дають лікарям і психологам певні чіткі орієнтири. Однак часто за зовні схожими системами стоять різні підходи до того, як класифікувати травматичний досвід і як з ним взаємодіяти.

Слідом за формальними критеріями зазвичай йде використання стандартизованих інтерв'ю та опитувальників. Для прикладу, можна згадати такий професійний "золотий стандарт", як CAPS (Шкала ПТСР, що застосовується клініцистом). Він дає змогу психологам і психіатрам під час докладної розмови з пацієнтом з'ясувати, наскільки часто і виражено з'являються симптоми (наприклад, небажані, нав'язливі спогади чи надмірне уникнення). Існує й інший варіант – PSS-I (Опитувальник за шкалою симптомів ПТСР). Він трохи простіший, але принцип той самий: систематизувати інформацію про інтенсивність переживань.

Зрозуміло, що людина сама може краще за всіх розповісти, які симптоми її дошкуляють найбільше. Тому активно застосовують різні опитувальники на основі самозвіту – наприклад, PCL (Перелік симптомів ПТСР) або IES (Шкала впливу подій). Вони фокусуються на тому, наскільки людина відчуває тривожні спогади чи наскільки вона намагається уникати нагадувань про травму. Заповнення такої анкети часто допомагає відстежити динаміку: сьогодні зашкалюють інтрузивні спогади, а завтра проблема зміститься в поле емоційної ізоляції. За допомогою таких інструментів можна відстежити ці зміни й зробити висновки щодо ефективності терапії.

Часто, крім розмов, доцільно спостерігати за пацієнтом і в природних, і в спеціально створених ситуаціях. Іноді сама реакція на певний тригер скаже набагато більше, ніж ретельно підібрані слова. Таке спостереження може допомогти не лише у підтвердженні діагнозу, а й у глибшому розумінні, чому конкретна людина поводиться певним чином. Наприклад, виявляється, що вона уникає не лише людей у військовій формі (що було б очікувано після бойових дій), а й гучних розмов у переповненій кав'ярні. І вже цей нюанс у поведінці дасть нові підказки психотерапевту щодо подальшого плану роботи.

Сучасні нейробіологічні перспективи

Окрему роль сьогодні відіграють нейробіологічні та фізіологічні методи оцінки. Хоча вони поки що не стали рутинним інструментом у звичайних психологічних консультаціях, дослідники дедалі активніше звертаються до нейровізуалізації та біомаркерів, щоб отримати повну картину розладу. Приклади? Функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ), яка дає можливість буквально заглянути в мозок і побачити, які зони активуються у процесі реакції на травматичні спогади. А ще є ПЕТ-сканування, що дозволяє відстежити метаболічну активність у тих чи інших ділянках мозку.

Важливими показниками лишаються і чисто фізіологічні реакції: наприклад, аналіз варіабельності серцевого ритму (ВСР) та вимір кортизолу. У людей із ПТСР ці показники нерідко змінюються у бік гіперактивної реакції на стрес (тобто, організм реагує на стрес сильніше, ніж зазвичай): серце частіше тьохкає, а гормон стресу з певних причин може стрибати вгору й униз, порушуючи загальний ритм організму. До речі, звертають увагу й на запальні маркери (речовини в крові, рівень яких підвищується при запаленні) – іноді саме підвищений рівень запалення говорить про хронічний стрес, хоч людина на словах може казати, що "все окей". Хоча здавати подібні аналізи "на ПТСР" – це поки що більше прерогатива дослідників, але досвід показує, що майбутня психодіагностика може включати й подібні підходи.

Підводні камені: супутні розлади, культура і складність травми

На жаль, інколи отримати чіткий діагноз виявляється складніше, ніж здається. ПТСР часто йде "рука об руку" з депресією, тривожними розладами або навіть розладами, пов'язаними з вживанням психоактивних речовин. Не дивуйтеся, що людина, якій поставили один розлад, може водночас підпадати і під інші категорії – психіка нерідко грає злий жарт, накладаючи розлади один на одного. Для психолога це неабиякий виклик, адже треба розібратися, що стало основним чинником драми у житті клієнта, а що – побічним ефектом. Замість терміну "коморбідність" вжито термін "супутні розлади".

Ще одне чутливе питання – культура. Якщо в одній країні певні прояви ПТСР сприйматимуться як норма (наприклад, мовчати й приховувати всі почуття), то в іншій це може мати зовсім інше значення. Тому лікар чи психолог має розуміти культурний бекграунд людини: які цінності вона сповідує, яке її етнічне походження. Без цього можна ненавмисно прогледіти важливі моменти або поставити невірні акценти.

Ну і, звісно, сама природа травматичного досвіду часто настільки різноманітна, що неможливо створити якийсь універсальний підхід "один розмір на всіх". Є швидкоплинна травма (як стихійне лихо), є хронічна (як довготривале домашнє насильство), а є колективна, що переживається разом з іншими людьми (наприклад, війна). Деталі та тривалість пережитого дуже впливають на прояв симптомів. Психолог завжди намагається вийти за межі сухих діагностичних рамок і розібратися, що ж відбулося в житті конкретної особи.

Як впливають результати діагностики на лікування

Точна оцінка ПТСР важлива не просто для задоволення професійної допитливості. Коли спеціаліст отримує докладні дані про симптоми, їй або йому стає зрозуміло, на чому варто сконцентруватися в терапії. Приміром, якщо за результатами PCL (Перелік симптомів ПТСР), видно, що пацієнт надміру "зациклений" на уникненні всього, що хоч трохи нагадує про травматичну подію, то терапевт орієнтуватиметься на техніки поступової експозиції, щоби безпечно "знайомити" людину з тригерами. А якщо головний біль – це небажані, нав'язливі спогади, тоді велика ймовірність, що доведеться заглибитися в методи когнітивно-поведінкової терапії, які допоможуть навчитися справлятися з цими думками.

Відповідно, результат якісної діагностики формує основу для індивідуального плану втручання. Замість того, щоб вибирати універсальні рішення, клініцист чи психолог може підбирати саме ті методи, які "працюють" із домінантними симптомами пацієнта. Це не тільки підвищує ефективність лікування, а й допомагає людині відчути, що її потреби почуті та враховані. А такий підхід, що називають персоналізованим, стає все актуальнішим у психології здоров'я.

Майбутні перспективи та суспільна значущість

Наукові дослідження розширюють наше уявлення про ПТСР ледь не щодня. Психологи й психіатри розглядають нові способи оцінювання, де можуть бути задіяні технології віртуальної реальності чи спеціальні мобільні додатки, які відстежуватимуть стан і попереджатимуть про ризик погіршення. Чимало науковців працюють над кращим розумінням біологічних маркерів, щоби на ранніх етапах виявляти тих, хто більш вразливий до посттравматичних симптомів. Також перспективним напрямком є телемедицина, яка дозволяє надавати психологічну допомогу дистанційно.

Водночас питання ПТСР – це і питання громадського здоров'я. Адже коли велика група людей страждає від розладу, це впливає і на працездатність, і на загальний добробут суспільства. Тому грамотна діагностика – це ще й можливість краще розподіляти ресурси, розвивати програми психологічної підтримки, адаптувати їх до конкретних груп населення і навіть впливати на державну політику у сфері охорони психічного здоров'я. Врешті-решт, якщо люди почнуть розуміти, що їхній емоційний стан має значення і вартий уваги, вони будуть частіше звертатися до спеціалістів.

Куди звертатись за допомогою?

• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).
• Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
• Гаряча лінія психологічної підтримки: 0 800 100 102 (працює щодня з 10:00 до 20:00).

Підсумовуючи, хочу наголосити, що правильно проведена оцінка ПТСР не тільки про "папірець із діагнозом" у клінічній картці. Це про розуміння того, як саме травма вплинула на психічний і навіть фізіологічний стан людини. Це дає дороговказ, як допомогти їй упоратися з емоційними хвилями, страхами і болючими спогадами. Якщо діагностика зроблена вдумливо й комплексно, то й шлях до одужання стає зрозумілішим і часто швидшим. Чи не цього ми всі зрештою прагнемо – покращити якість життя тих, хто шукає підтримки після важких потрясінь?

Література

• American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (5th ed.). Washington, DC: APA (Містить детальні критерії діагностики ПТСР і описує його ключові симптоми, що застосовуються фахівцями у всьому світі).
• World Health Organization. (2019). International classification of diseases for mortality and morbidity statistics (11th Revision). https://icd.who.int/browse11/l-m/en (Забезпечує глобальну систему класифікації захворювань, включно з ПТСР, враховуючи культурні та географічні аспекти).
• Foa, E.B., Keane, T.M., Friedman, M.J., & Cohen, J.A. (Eds.). (2009). Effective treatments for PTSD: Practice guidelines from the International Society for Traumatic Stress Studies (2nd ed.). Guilford Press. (Описує доказові підходи до діагностики й терапії ПТСР, а також містить дані про ключові опитувальники та стандартизовані інтерв’ю).
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2022 року № 337 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо ведення випадку психічних розладів у зв'язку з війною в Україні та її наслідками на первинному рівні медичної допомоги із впровадженням mhGAP» (Включає рекомендації щодо скринінгу, діагностики та надання первинної допомоги при ПТСР, адаптовані до умов воєнного часу в Україні).
• Yehuda, R., Hoge, C. W., McFarlane, A. C., Vermetten, E., Lanius, R. A., Nievergelt, C. M., ... & Hyman, S. E. (2015). Post-traumatic stress disorder. Nature Reviews Disease Primers, 1(1), 1-19. (Оглядова стаття у провідному науковому журналі, що охоплює сучасні уявлення про етіологію, патогенез, діагностику та лікування ПТСР, включаючи нейробіологічні аспекти).