Психопатії, розлади особистості, межова організація особистості?..
Думаю, цікаво, що усі розлади особистості відносяться до "межової зони". Тобто, є невротичні розлади, що мають психологічні причини, обумовлені певними життєвими обставинами, які пропрацьовуються в терапії і можна жити собі далі. Є психотичні розлади, зумовлені внутрішніми "загадковими" факторами (як-от генетика, спадковість) де першою лінією йде лікування медикаментами, на кшталт шизофренії. Це, звісно, я дуже спрощено говорю, бо ми не збираємося проводити патопсихологічне дослідження, але я кажу саме про неврози та психози для того, щоб мати розуміння про те, що є якраз між ними. Певна межа. Те, що має і психологічні причини, і так само може мати спадковий фактор. Те, що вже не невроз, але ще не психоз. Не те, що раптово з'явилося й можна зняти психотерапією, змінюючи життєві обставини - й свій стан і т.д. І так само не те, що можна хоча би симптоматично лікувати медикаментами. Є межова зона між першим та другим. Інколи мені здається, що знаходження в ній є найскладнішим для життя, бо повністю з неї не вийдеш, особистості, які в неї потрапляють, не виходять звідти, хіба що як маятник можуть хитатися наближаючись до неврозу чи психозу (з психотерапією є можливість адаптуватися, звичайно) і мова йде не про одну психологічну проблему чи особливість характеру. Це особливість, яка переноситься на всю особистість, на всі сфери життя.
Я думаю, що слова мають значення, тому почнемо з назви. Розлади особистості раніше називалися психопатіями. Цей термін був змінений, бо при слові "психопат" в нашій уяві постає образ, який зовсім не стосується усіх людей з розладами особистості, і тому є надто стигматизуючим. Психопатом здається емоційно холодна людина, з відсутністю емпатії, схильністю до жорстокості, і це призводить до уявлення мало не серійного маніяка. Але це скоріш про соціопатію чи антисоціальний розлад особистості. А це лише один з варіантів.
Тому, єдиним, чому мені подобається слово "психопатія" - є лаконічність терміну. Оскільки мої тексти нею не відрізняються, прошу вибачити мені, якщо я десь буду вживати так само скорочено певні назви розладів.
А найбільш доречним та точним з точки зору сенсу, на мою думку, є назва поняття "межова організація особистості". Люди з межовою організацією особистості. Ті, хто на межі.
І тут ось що цікаво. Ця назва розповсюджується на всі розлади особистості. Але є межовий розлад особистості сам по собі.
І от про що я думаю.. Якщо все ж надавати значення словам, то, можливо, ті патерни, які характерні для межового розладу особистості, стосуються певною мірою всіх цих розладів. Чи межові паттерни в межовому розладі особистості виражені найяскравіше.
Водночас, коли кажуть "психопат" то нерідко ставлять знак рівності між цим поняттям та поняттям нарцисизму. Якщо є ще тим питанням, чи насправді не є характерним нарцисизм тією чи іншою мірою для усіх людей, то якщо говорити про людей з розладами особистості, певною мірою, думаю, це правда - доля нарцисизму в них більша за усіх інших людей. Просто в кожного свій спосіб задовольняти свої нарцисичні потреби. І тоді просто ті, кого ми називаємо нарцисами, мають найсильніший рівень вираженості цього нарцисизму.
Тому, наприклад, інколи розрізнити людину з нарцисичним розладом та межовим важко. Цим питанням я ще задавалася читаючи “Червоне і Чорне” Стендаля, напишу про це окремо.
Тому, може й доречно, що в останній міжнародній класифікації хвороб (МКХ-11) є просто загальний шифр для усіх розладів особистості і далі вже лише декілька варіантів-додатків, підтипів, які описують патерни. Тоді в діагнозі вказується, якщо розшифрувати, щось на кшталт "розлад особистості з нарцисичним паттерном". Таким чином, що можна вказати їх декілька. "Розлади особистості з нарцисичним та межовим паттернами". І так само буває невизначений розлад особистості - зрозуміло, що якийсь такий розлад, але тип встановити важко. Та й взагалі межа всередині межової структури організації особистості, як ми бачимо, дуже тонка.
