Олена, спокійне життя, якого ви бажаєте, зараз неможливе - ви постійно думаєте про вашу ситуацію, у вас приступи, скорбота...
Тому спочатку потрібно пережити (1) й осмислити по-новому (2) те, що сталось - самі події і ваші хвилювання щодо подій.
І звісно, вам треба шукати й знайти психолога, який є фахівцем в тому, що сталось.
Мені здається, що для переживання ваших втрат потрібно звернути силу вашої уваги на деякі речі.
1. Ваш чоловік закохався в іншу жінку. Мабуть він зневірився в тому, що дружина кохає його (ви чомусь живете окремо від чоловіка; не їдете до нього, а він до вас; "вона знайшла собі іншого"; ваша хвороба; ви турбуєтесь про дітей і роботу). А листування чоловіка з іншою жінкою, мабуть, зазнало невдачі. Для кого йому жити? Чому ми не разом? Він опинився в глухому куті. Не міг впоратись з надто сильними душевними потрясіннями. І ...
До чого варто звернути увагу, на мій погляд?
Зясувати свої справжні прагнення. З ким ви? Для кого живете? Якщо, наприклад, для дітей і роботи, то кохання до чоловіків стає зайвим, неможливим, другорядним. Це дитиноцентрична модель родини, в якій взагалі нема місця любові, а батьки - засоби для "виховання" дітей. Мати турбується про дитину. Чоловік турбується про дружину й дитину. Дитина розбещена. Чоловік почуває себе непотрібним дружині. Потім зазвичай трапляється якесь лихо - з чоловіком і дитиною. А дитина, заради якої жили батьки, взагалі не бачить любові - а її мають виявляти чоловік і дружина одна до одного. Бути джерелом, багаттям любові. Тоді дитина не буде вважати себе центром світу... Тоді дитина відчуватиме тепло (а не жар) любові, виростатиме самостійною та зуміє полюбити людину іншої статі, а не заплутатись в "путах материської любові" (назва книжки Некрасова).
2. Ще раз зазначу, що вам варто пережити й переосмислити події і ваші внутрішні емоції й почуття, а не звинувати себе чи чоловіка за можливі помилки чи недогляди. Звинувачення, гнів, образа можуть бути лише етапом процесу переживання, а не його метою і результатом.
3. Звинувачення - деструктивне зовні і всередину.
Краще поступово прийти до нового погляду на події і свою внутрішню "кухню". Новий погляд - це побачити якісь начебто вже зрозумілі речі іншими, новими. Це викличе нові емоції й свіжі почуття. Вони розчинять і замінять попередні, старі. У вас почне формуватись нове ставлення до подій і себе самої. І нове життя.
Також ви по-іншому побачите свої життєві пріоритети. Можливо, у вас зявиться колись новий чоловік, і ваша спільна любов 1 до 1 буде центром, багаттям вашої родини. А діти будуть грітись й радіти життю навколо щасливих батьків...
А зараз я дуже співчуваю вам. І чоловікові вашому. І дітям... :(
