Чи є у вас психологічна травма? Велика і мала Т, про які ви могли не знати

Іноді ми думаємо, що травма — це тільки щось страшне, як аварія чи війна. Але чи замислювалися ви колись, чому певні ситуації з дитинства досі викликають тривогу чи відчуття безсилля? Можливо, це не просто «погані спогади», а щось глибше, що змінило спосіб, яким ваше тіло і розум реагують на світ.

Травма — це не подія, а те, що залишається після неї

Травма — це не сама подія. Це те, як певний досвід надовго вплинув на нашу нервову систему. Коли фахівці говорять про нервову систему, вони мають на увазі не тільки мозок у голові, а всю мережу, яка проходить через тіло: як ми відчуваємо, реагуємо, як серце пришвидшується чи тіло завмирає.

Уявіть: щось сталося, і мозок вирішив, що світ небезпечний. Він перебудувався так, щоб постійно бути напоготові. Це може статися не тільки через велику загрозу життю. Часто достатньо відчуття, що ти безсилий, що не можеш захиститися чи втекти. Якщо в той момент вдалося дати відсіч — добре, ми вчимося, що можемо впоратися. А якщо ні? Тоді залишається відчуття: «Я слабкий, а світ — страшний».

Саме тому люди, які працюють з травмою, намагаються допомогти повернути відчуття безпеки. Щоб людина знову відчула свої сили, щоб тіло і розум працювали разом, а не застрягли в режимі виживання.

Коли тіло живе в режимі тривоги

Коли нервова система «застрягла» в травмі, ми можемо або постійно бути на взводі — серце калатає, легко спалахнути, важко заспокоїтися, — або навпаки, відключатися: відчувати порожнечу, відстороненість, ніби все відбувається не з тобою.

Замисліться: чи буває у вас, що дрібниця виводить з рівноваги? Чи навпаки — іноді важко взагалі щось відчути? Це може бути відлуння старого досвіду, коли тіло вирішило, що краще бути напоготові або сховатися.

Великі й малі травми: чому розмір не має значення

Раніше вважали, що травма — це тільки щось жахливе, що загрожує життю. Такі випадки називають «великою Т». Але з часом фахівці помітили: люди приходять з тими самими симптомами, хоча нічого «великого» не трапилося.

Є ще «мала т» — це емоційні рани. Коли дитина постійно чує критику, коли над нею знущаються в школі, коли відчуває себе небажаною. Це може не виглядати страшно, але вплив той самий: відчуття, що ти не вартий любові, що світ не підтримує.

А є ще хронічні травми — як крапля за краплею. Постійне приниження, дискримінація, відчуття, що тебе не бачать чи не цінують. З часом це руйнує внутрішнє відчуття безпеки так само надійно, як одна велика подія.

Багато хто вважає, що певний рівень таких травм є майже у кожного. Не обов’язково до рівня серйозного розладу, але достатньо, щоб іноді заважати жити повноцінно.

Чи можна повернутися до себе?

Найголовніше, що дає надію: травма не вирок. Ми можемо допомогти нервовій системі згадати, що небезпека минула. Повернути відчуття, що тіло — це безпечне місце, що ми маємо силу, що можемо бути присутніми тут і зараз.

Коли це вдається, людина знову відчуває себе цілісною. Легше дихати, легше бути з іншими, легше жити.

Можливо, читаючи це, ви впізнали щось своє. І це нормально. Розуміти — вже перший крок до того, щоб відпустити те, що давно мало залишитися в минулому.

Література:

• Бессел ван дер Колк. Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому. – Харків: Vivat, 2022.
  (Книга пояснює, як травматичні переживання змінюють роботу мозку й тіла, впливають на нервову систему та пропонують шляхи відновлення через розуміння тілесних реакцій.)
• Пітер А. Левін. Зцілення від травми. Новаторська програма з відновлення мудрості тіла. – Київ: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2022.
  (Автор розглядає травму як енергію, що застрягла в тілі, і показує, як через роботу з нервовою системою можна звільнитися від її впливу та повернути внутрішню рівновагу.)