Життєвий сценарій дорослої людини, написаний малою дитиною
Блог | Психотерапія
Життєвий сценарій: чому ми знову й знову проживаємо одне й те саме?
Уявіть собі маленьку дитину.
Вона ще не вміє логічно мислити, зате дуже добре відчуває і спостерігає.
До певного віку дитина ніби пише для себе «інструкцію до життя»:
- який я?
- що зі мною роблять інші?
- за що мене люблять?
- що буде, якщо я злюся, плачу, прошу, мовчу?
Без слів. Без свідомого вибору.
Просто — так тут прийнято.
Так формується життєвий сценарій.
Потім дитина виростає.
А сценарій… лишається.
І доросла людина може:
- знову обирати схожі стосунки
- потрапляти в ті самі конфлікти
- жити з відчуттям «зі мною щось не так» або «мені треба заслужити любов»
- або навпаки — постійно тягнути все на собі й не вміти просити допомоги
Не тому, що «така доля».
А тому, що колись це було єдиним способом вижити, бути прийнятим, зберегти зв’язок.
Гарна новина: сценарій — не вирок.
Те, що було створене маленькою дитиною, може бути переписане дорослою людиною.
З усвідомлення.
З турботою.
Крок за кроком.
