Внутрішній простір — це дім, який не можна втратити: коли зникає зовнішнє, допомогає жити далі.
Внутрішній простір у внутрішньому світі людини — це місце її почуттів, спогадів, цінностей і смислів, де формується відчуття «я» та безпеки. Саме цей простір допомагає переживати втрату, коли зовнішній світ стає нестабільним чи ворожим. Після багатьох втрат вдома я стала рівликом: мій дім більше не має фіксованої адреси, він живе в мені. Цей внутрішній дім зберігає пам'ять про те, що було втрачено, і водночас дає можливість залишатися цілісною, навіть коли все навколо змінюється.
У період невизначеності внутрішній простір стає формою стабільної прив'язаності — до себе, свого досвіду та внутрішніх опор. Як равлик несе свій дім із собою, так і людина вчиться знаходити безпеку у власному внутрішньому світі. Це дозволяє проживати біль без зникнення, приймати нестабільність і водночас помічати нові можливості. Внутрішній простір стає місцем відновлення та тихої сили, де народжується здатність жити далі, навіть без зовнішньої визначеності.
