Нетворкінг для психологів: як знайти клієнтів і будувати справжні зв’язки
Багато з нас, психологів, відчувають щось схоже на алергію, коли чують слово «нетворкінг». Ті офіційні зустрічі, де всі обмінюються візитками, посміхаються через силу і розповідають про свої спеціальності: тривога, депресія, травма, робота з дітьми чи дорослими, подружніми парами чи групами. Я сама потрапляю в такий стан, коли почуваюся не собою — ніби всередині лунає сигнал тривоги: «З'явилася моя "незручна" частина, я тут недоречна». І я точно не одна така. Багато колег відчувають те саме: ми зводимо стіни, ховаємося за професійною маскою і врешті не бачимо один одного по-справжньому.
Я ніколи не отримувала реальних рекомендацій клієнтів з таких зустрічей. І не знайшла там жодного близького колеги. Але це не означає, що нетворкінг треба викидати з життя. Просто нам потрібен інший підхід — той, що допомагає будувати справжні зв'язки, а не просто колекціонувати контакти.
Чому мені так незручно на класичних зустрічах
Коли я приходжу на такий захід, відразу стаю якоюсь іншою версією себе. Хочу бути відкритою, але замість цього відчуваю напругу. І бачу, що інші теж. Усі трохи захищаються, тримають дистанцію. В результаті замість живих розмов виходить щось штучне. Ми не показуємо, хто ми насправді, і емоційний зв'язок не виникає.
Але якщо ми відмовимося від нетворкінгу взагалі, то втратимо багато можливостей. Бо справжні стосунки з колегами — це не лише про потік клієнтів. Це про підтримку, про інтервізії та консультації один з одним, про друзів у професії та про рятівне відчуття, що ти не сам.
Спочатку зрозуміти себе
Перше, що справді допомагає, — це знати, що ти несеш у цей світ. Не просто «я психолог». А що саме в тобі особливе? Які теми тебе по-справжньому хвилюють? Які життєві історії зробили тебе тим, ким ти є? Якщо ти вже маєш чітку спеціалізацію — чудово. Якщо ні — все одно є щось твоє, особисте, що вирізняє твій підхід.
Коли ми говоримо про себе загально, це нагадує профіль у додатку для знайомств без опису — тільки фото. Можна, звісно, переглядати сотні таких профілів, але на встановлення справжнього контакту піде забагато сил.
Чого я насправді хочу від зв'язків
Якщо єдина мета — «приведіть мені клієнтів», то це рідко працює. Люди рекомендують тих, кому довіряють. А довіра виникає не від прохання, а від справжньої людської близькості.
Я почала дивитися на нетворкінг інакше: не як на полювання за клієнтами, а як на можливість знайти своїх. Колег, з якими можна порадитися. Людей, з якими просто добре поговорити про роботу без цензури. Тих, хто зрозуміє, як це — щодня слухати чужий біль. Ми, психологи, часто відчуваємо самотність у професії. Багато хто вигорає саме через ізоляцію. А глибокі професійні зв'язки — це один із найкращих способів цього уникнути.
Як знайти тих, хто близький за духом
Коли зрозумієш, хто ти і чого хочеш, легше шукати потрібних людей. Я, наприклад, працюю з людьми, які почуваються чужими чи відкинутими в релігійних спільнотах. Тому мені цікаві колеги з подібними темами або прогресивні духовні лідери, які створюють безпечний простір для ЛГБТК+ людей.
Я просто шукаю в Google, переглядаю сайти, соцмережі, питаю знайомих. Не поспішаю відразу писати всім підряд. Спочатку складаю список, придивляюся. Іноді знаходжу групи чи хештеги, де збираються люди з моїми цінностями.
Найважливіше — як звернутися
Ось тут багато хто помиляється. Пишуть довгі листи: вся історія життя, всі досягнення, всі труднощі. Я теж отримую такі — і чесно, рідко дочитую до кінця. Просто немає часу, а ще це відчувається як надто великий тиск на перший раз.
Коротке, щире, персоналізоване повідомлення працює краще. Достатньо трьох-чотирьох речень:
- Хто я.
- Чому пишу саме цій людині (бо побачила щось конкретне та цінне в її роботі).
- Що пропоную (каву, дзвінок чи просто познайомитися).
Приклад, який працює:
Погано:
«Привіт, я психолог у Львові, спеціалізуюся на депресії. Хотіла б познайомитися».
Краще:
«Привіт, Олено. Я психотерапевтка, працюю з людьми, які відчувають себе відкинутими релігійними спільнотами. Побачила, що ти теж допомагаєш ЛГБТК+ парам у християнському контексті — це рідкісна і важлива спеціалізація. Було б чудово поспілкуватися за кавою чи в зумі, якщо матимеш час».
Такий лист я прочитаю і, швидше за все, відповім. Навіть якщо зараз зайнята — я точно запам'ятаю цю людину.
І головне — будьмо справжніми
Мені здається, нашій професії дуже бракує щирості в стосунках між собою. Ми так багато говоримо про безпеку та автентичність з клієнтами — а з колегами часто тримаємо дистанцію. А хотілося б більше тепла, більше простого: «Привіт, я теж втомилася сьогодні» чи «А в тебе бувало таке?».
Коли ми будуємо зв'язки по-справжньому, з'являються і рекомендації клієнтів, і підтримка, і друзі. Я маю кількох близьких колег, з якими познайомилася саме через такі листи чи повідомлення. З однією ми навіть плануємо спільну поїздку — настільки стали рідними.
Тож якщо ви теж відчуваєте дискомфорт від класичного нетворкінгу — це нормально. Просто спробуйте інший шлях. Шлях щирості. І, можливо, ви знайдете не тільки колег, а й людей, з якими просто добре бути поруч.
Література:
- Вікре К. Нетворкінг для інтровертів. Поради для комфортної та ефективної комунікації / пер. з англ. — Харків: Vivat, 2020. — 224 с.
(Книга пропонує практичні стратегії будування професійних зв'язків для тих, хто відчуває дискомфорт від традиційних заходів, наголошуючи на автентичності та взаємній користі.)