Деструктивний танець "агресор-жертва" в межах сімейної системи
Психофізіологічний аспект - соматичний відгук
Центральною проблемою в анамнезі А. є гостра соматична реакція (тремор, тахікардія, абдомінальні спазми), що виникає після конфлікту. Попри те, що пацієнтка формально є ініціатором сварки, її організм ідентифікує відповідну агресію чоловіка як екзистенційну загрозу. Ми інтерпретуємо це як активацію «травматичної петлі»: приниження з боку значущого Іншого діє як потужний тригер, запускаючи симпатичний овердрайв (реакція бий або біжи). Високий пульс та стиснення в животі свідчать про те, що когнітивний контроль повністю блокується лімбічною системою, перетворюючи поточну сварку на акт ретравматизації.
Терапевтичний алгоритм - від деструктивного дзеркала до безпечної автономії
Корекційна робота в даному випадку має бути спрямована на розрив зв'язку між «провиною за ініціацію» та «правом на тілесну безпеку». Терапевтична стратегія включає три етапи:
- Екстерналізація агресії через експресивне письмо: використання методики «Листа отруйного двійника» дозволяє пацієнтці каналізувати імпульс єхидності в безпечне русло, знижуючи рівень «хімічної напруги» в тілі до моменту контакту з партнером.
- Легалізація вразливості (техніка парадоксальної деескалації): перехід від сарказму до прямої вербалізації страху («Мені страшно бути непочутою») нівелює оборонну позицію чоловіка, позбавляючи його потреби «віддзеркалювати» агресію.
- Соматичне заземлення та протокол «Тайм-ауту»: Впровадження когнітивного стоп-сигналу («Червона кнопка») у моменти фізіологічного збудження. Це дозволяє пацієнтці фізично дистанціюватися до моменту декомпенсації, запобігаючи глибоким флешбекам.
Отже, успіх терапії А. залежить від її здатності розпізнавати довербальні сигнали власного тіла та трансформувати «захисну єхидність» у пряму комунікацію потреб, що зрештою припиняє деструктивний танець «агресор-жертва» в межах сімейної системи.
