Захисти психіки

Наша психіка — це доволі складна система, яка завжди намагається нас захистити. Коли ситуація стає надто важкою через війну, біль, страх, втрати, відчуття безвиході, психіка автоматично вмикає захисні механізми.

Вони працюють несвідомо, швидко і ефективно. Щоб ми не зламалися, не затонули в емоціях і могли продовжувати жити, працювати та функціонувати. Їхня мета — знизити рівень тривоги та стресу, часто спотворюючи реальність.

Розповідаємо на прикладах, які вони бувають, та як працюють.

Реактивне утворення

Одна емоція маскується іншою, при цьому емоція, яка використовується для прикриття проживається щиро. Відбувається в ситуації, де емоційна реакція є настільки сильною/болючою/нестерпною, що психіка не здатна зараз витримати її. Людина не усвідомлює справжньої емоції.

Приклад: Людина потрапляє в автомобільну аварію, яка могла нести загрозу її життю, після чого починає істерично сміятися (в такому випадку емоція страху прикривається емоцією радості).

Заперечення

Психіка повністю відмовляється визнавати реальність, яка викликає надсильні емоції. Мозок керується правилом "якщо я цього не бачу, то цього не існує".

Приклад: Після поховання загиблого чоловіка, дружина підтримує такий рівень життя та активності ніби нічого не трапилося. Хоча всередині біль не відпускає, але говорити про втрату може бути занадто важко, тому "нормально" стає автоматичною відповіддю.

Витіснення

Психіка повністю виштовхує неприємну подію/спогад/почуття з свідомості в несвідоме, ніби стирає файл. Людина може навіть не підозрювати, що щось сталося, але це продовжує впливати опосередковано (снами, тривогою без причини, тілесними симптомами).

Приклад: Після сварки з людиною ви не пам’ятаєте причини конфлікту, але можете відчувати неприємний "післясмак" емоцій.

Інтелектуалізація та раціоналізація

Два дуже схожі на перший погляд захисні механізми, обидва використовують розум/логіку, щоб зменшити емоційний біль. Але принцип роботи, фокус і мета в них принципово різні.

Інтелектуалізація

Спосіб уникнути емоційних переживань, перетворивши все на "цікаву інтелектуальну задачу". Людина повністю відокремлює емоції або відсуває їх на задній план, а мозок займається тільки фактами, статистикою, причинами, наслідками, теоріями.

Приклад: Ветеран після чергового конфлікту на роботі починає досліджувати статті, які висвітлюють статистику труднощів адаптації ветеранів у робочих колективах. Така поведінка дає змогу не звертати увагу на емоційні реакції, натомість переключитися на розумову діяльність.

Раціоналізація

Пошук виправдання поведінці, рішенням чи почуттям за допомогою логічних, але неправдивих або частково правдивих пояснень. Тут емоції визнаються, але психіка швидко "переписує історію" так, щоб дії/ситуація виглядали розумними, правильними або не такими вже й поганими.

Приклад: Людина зрадивши свого партнера, замість того, щоб визнати, що зробила боляче своїй половинці, знаходить виправдання на кшталт: "У нас давно не було близькості, не було розуміння, постійно критика, я відчував/ла себе нещасним/ною — це було єдиним способом відчути себе бажаним/ною".

"Логіка" у цьому ніби є, пояснення звучать розумно, але насправді це виправдання, щоб не відчувати сильного сорому та провини.

Проекція

Приписування іншим людям своїх власних почуттів, бажань чи рис. Це як дивитися в дзеркало, але бачити там не себе, а когось іншого. Цей механізм необов’язково стосується аспектів, які людина не приймає в собі, іноді це може стосуватися позитивних властивостей, які переносяться на інших.

Приклад: Батьки намагаються реалізувати власні бажання та мрії, нав’язуючи їх своїм дітям та наділяючи їх рисами/талантами, яких немає.

Знецінення

Психіка применшує цінність людини/ситуації/досягнення/почуттів (своїх чи чужих), щоб зменшити рівень переживань. Може виникати як спосіб уникнення страху сильної прив'язаності, ризику розчарувань, сорому чи болю від порівняння з іншими.

Приклад: Під час обговорення емоційної теми, людина применшує важливість почуттів іншої, щоб уникнути власного дискомфорту, провини чи необхідності відкриватися емоційно у відповідь. Або при відмові у побудові романтичних стосунків, людина починає знецінювати усі риси та якості, які її приваблювати в потенційному партнері.

Психіка знижує "ставки", щоб потенційна втрата боліла менше, бо коли щось "не таке вже й цінне" то й переживати нема чого.

Ізоляція афекту

Психіка відокремлює емоційну реакцію від події, спогаду або думки. Це відбувається тоді, коли переживання є надто інтенсивним або загрозливим для внутрішньої рівноваги, і психіка тимчасово блокує їх, залишаючи лише усвідомлення факту події. Людина, як правило, не усвідомлює, що емоційна складова була ізольована.

Приклад: Людина може детально, логічно та спокійно описувати болісну/травматичну ситуацію, ніби це чужа історія чи сухий звіт, без жодного емоційного забарвлення.

Це як тимчасовий "захисний щит": мозок дає тобі можливість функціонувати, працювати, розповідати, не розплакавшись на людях.

Заміщення

Емоції, які неможливо або страшно висловити безпосередньо до "справжнього винуватця", переносяться на безпечніший об'єкт — людину чи річ, яка не може сильно "відповісти".

Приклад: Людина після суперечки з керівником зриває свої негативні емоції на партнері або дитині. Або коли під час нападу люті людина починає псувати речі: рвати папір, бити посуд, ламати олівець.

Компенсація

Намагання "перекрити" або надолужити реальну чи уявну слабкість/невдачу/недолік в одній сфері життя через надмірні досягнення чи зусилля в іншій. Мета: відновити самооцінку, відволіктися від відчуття "я недостатньо хороший".

Приклад: Після розриву стосунків, людина занурюється в роботу, бере на себе додаткове навантаження та робить успіхи у професійній сфері. Або ви переймаєтесь, що ваших компетенцій недостатньо, щоб отримати хорошу роботу, тому починаєте шукати додаткові курси/покращуєте свої навички.

Регресія

Під час сильного стресу психіка повертається до більш ранніх, дитячих способів поведінки та переживання емоцій, тому що в дитинстві їй було безпечніше.

Приклад: Під час проживання труднощів у житті, людина замикається в кімнаті, вмикає дитячі мультфільми, їсть солодке ложкою з банки, хоче, щоб її обійняли і погладили по голові як маленьку дитину. У дітей це може проявлятися у вигляді енурезу, смоктанні пальця, бажанні спати разом з батьками (при тому, що дитина давно спить в окремій кімнаті).

Сублімація

Перетворення сильного, часто неприйнятного чи деструктивного імпульсу (агресія, біль, гнів тощо) на соціально корисну, творчу чи прийнятну діяльність.

Приклад: Після демобілізації ветеран видає книгу, в якій описує свій шлях та труднощі, з якими стикався. Або сестра безвісти зниклого військовослужбовця, стикнувшись із важкістю та несправедливістю проходження цього досвіду, створює фонд підтримки для членів сім’ї безвісти зниклих.

Всемогутній контроль

Намагання зберігати відчуття повної керованості ситуацією, щоб не стикатися з почуттям безпорадності, страху чи втрати контролю. Психіка формує переконання, що за умови достатніх зусиль, правильних дій або постійного контролю можна запобігти болісним переживанням або повторенню травматичного досвіду. Реальні обмеження та непередбачуваність життя при цьому частково або повністю ігноруються, а власна вразливість не усвідомлюється.

Приклад: Після травматичної події людина жорстко регламентує свій день (харчування, сон, дії, думки), вірячи, що повна самодисципліна убезпечить від внутрішнього хаосу. Або після пережитої втрати, людина починає опікуватися близькими до дрібниць, не залишаючи їм простору для власного вибору. Або після конфлікту з партнером, людина починає повністю контролювати свої емоції, дії та думки, щоб знизити ризик провокацій майбутніх сварок.

Соматизація

Психіка не може впоратися з сильними емоціями чи внутрішнім конфліктом на рівні думок і почуттів, тому "переводить" цей дистрес у тіло. З’являються фізичні симптоми (головний біль, біль у спині, проблеми зі шлунком, різка втома, напруга в м'язах тощо), які ніби "замінюють" емоційний біль. Це як сигнал від тіла, коли мозок ще не готовий визнати проблему.

Приклад: Людина цілий день намагається тримати все під контролем на роботі чи вдома, терпить дрібні роздратування, не дає собі злитися чи сумувати. Ввечері, коли сідає відпочити, раптом починається сильний головний біль або спазм у шиї/спині, і доводиться лягати. В такому випадку тіло "бере на себе" напругу, яку психіка не випустила словами чи емоціями.