Про той момент, коли ти ніби поруч, але дуже далеко.
Іноді люди приходять із фразою:
«Я у стосунках, але почуваюся самотньо».
Це дуже тонкий і болісний стан. Зовні все може виглядати нормально: розмови, побут, спільні плани. Але всередині відчуття, що тебе не чують, не бачать, не відчувають. У таких моментах люди часто починають сумніватися в собі, знецінювати свої почуття або звинувачувати партнера.
Насправді це не завжди про «погані стосунки». Часто це про втрату емоційного контакту. Коли замість живої присутності з’являється напруга, очікування, образи й страх сказати зайве.
Для мене важливо говорити про це чесно: емоційна дистанція не вирок. Але вона завжди сигнал. І якщо його ігнорувати, дистанція тільки зростає.
