Психологічно здоровий, це який?
Бути психологічно здоровою людиною в нашій культурі - це справжній акт непокори.
Психологічно здорових дуже швидко записують в егоїсти, зате щиро шанують тих, хто себе поступово знищує "заради інших", "заради сім’ї", "заради колективу".
А тих, хто наважується себе берегти, часто зневажають або принаймні підозріло косо дивляться.
Психологічне здоров’я - це зовсім не про постійну усмішку та "все ок". Це про внутрішню опорність, яка залишається, коли зовні все падає.
Це здатність не розсипатися, коли немає жодної зовнішньої опори.
Це вміння сказати собі правду навіть тоді, коли ця правда болюча й невигідна.
Зрілість (а вона дуже тісно переплітається з психологічним здоров’ям) виглядає приблизно так:
- визнавати всі свої почуття, а не ховати їх під килим "треба бути сильним/добрим/терплячим"
- бути собою без постійної гри на публіку та підлаштування під чужі очікування
- відпускати стосунки, в яких твоя гідність систематично зникає (навіть якщо це дуже боляче й страшно)
- дозволяти життю змінюватися, навіть коли зміни розривають звичний світ
- брати відповідальність за своє життя, а не вічно шукати винних ззовні
- просити про допомогу без відчуття, що ти "слабак" чи "незручний"
- не роздмухувати трагедію з кожної дрібниці (вміння розрізняти, де справді кінець світу, а де просто неприємно)
- почуватися відносно цілісним та комфортно наодинці з собою
- не жити в минулому (ані в золотому, ані в чорному)
- приймати себе справжім - з усіма "негарними" частинами, без самоїдства та нескінченної самокритики
Психологічно здорова людина - це не та, яка завжди спокійна й "позитивна".
Це та, в якої вистачає глибини й внутрішньої місткості, щоб витримувати сильні емоції, негаразди, сумніви, злість, сум - і не руйнуватися від них повністю.
Дуже влучно цю тему одного разу сформулювала психологиня Ліза Ференті:
У багатьох культурах турбота про себе сприймається як егоїзм, а самознищення - як шляхетність.
Але правда в тому, що тільки людина, яка вміє піклуватися про себе, здатна по-справжньому піклуватися й про інших - без маніпуляцій, без рахунків, без тихого шантажу".
Тож коли наступного разу почуєш у відповідь на спробу встановити межі чи відмовитись від руйнівної ролі фразу "та ти просто йогоїст(ка)", пам’ятай, що це часто просто стара культурна програма, яка боїться втратити безкоштовний ресурс у твоїй особі.
Берегти себе - це здоровий егоїзм.
Це базова відповідальність дорослої людини перед собою та перед тими, кого вона любить.
