Планувати чи ні? - ось у чому питання

Популярним сьогодні стає складання планів на наступний рік, формування карти бажань, намічання цілей. На перший погляд прекрасна ідея: окреслити цілі, до яких можна рухатись, розмітити маршрут і закласти фундамент омріяного майбутнього. Але це тільки на перший погляд. Наче верхівка айсберга, яку приємно вивчати, ігноруючи величезний обсяг, що невидимий оку. Тож давайте спробуємо розібратись, що ж криється за створенням омріяної карти бажань і побудовою планів за для бажаних змін.

Початок року, як часто будь-який початок, надихає, з'являється прилив енергії і бажання змінювати себе чи власне життя на краще. Оманливо може навіть, здаватись, що все з минулого року можна стерти, обнулитись і оновленим все почати спочатку. Це такий перший крок на шляху до самообману. Адже все, що хотілося б забути залишається з вами. Все, що хотілося б проігнорувати, все ще поряд. Тож з чистого листа геть ніяк не вийде. Добре, не вийде, хай так. Залишаємо все, що маємо при собі. Складаємо план на наступний рік. Що частіше за все являється основними пунктами таких планів? Трошки власного удосконалення: піти в зал, читати більше книг, частіше гуляти чи подорожувати. Трохи власне змін способу життя: пити менше кави, курити менше цигарок, раніше вставати. Трохи із омріяних бажань: схуднути, купити омріяну річ, досягти бажаного зростання. Прекрасне рух до покращення життя, з одного боку.

З іншої сторони криється небезпека розчарування, самокритики, знецінення, смутку і злості на себе. Адже, коли ми плануємо на початку року, самовпевненість і піднесений настрій переконують нас, шо ми все зможемо і все в нас вийде, як би високо ми не цілили. Насправді ж, ми часто схильні в такому стані переоцінювати власні сили і можливості. І тоді, на прикінці року, не досягаючи омріяних результатів можемо злитись на себе і принижувати самооцінку. Не реалістичність омріяних досягнення - також призведе до розчарування і смутку. Наприклад, бажати купити великий будинок, отримуючи при цьому зарплату трохи вище середнього очевидно безглуздо. А тут ви скажите, а як же віра в диво? Адже дива трапляються, мрія має бути, а як же без неї. Погоджуюсь з вами і про мрію і про дива. Але чи варто спиратися на диво, ставлячи перед собою реальні цілі. Проте в реальному житті ми можемо втомлюватись, потрапляти в кризи, мати непередбачувані події, час від часу втрачати ресурси, хворіти. Знаходячись у стані піднесеної святкової ейфорії ми рідко зважаємо на такі фактори, а варто було б, щоб уникнути подальших розчарувань.

Тож, що людині насправді дає таке собі створення плану дій на рік? Створення ілюзії, що в цьому житті ще можна щось контролювати. Особливо сьогодні, коли навколо війна, стрес, руйнування і суцільна невизначеність. План може дати примарне відчуття того, що хоч “я можу контролювати те, що відбуватиметься зі мною в цьому році”. Це лише ілюзія контролю, що створює примарне відчуття стабільності. Зрештою, якщо таке прагнення перетворюється в надідею, то такий план може перетворитись на внутрішній наказ. Наказ про те, що має бути лише так як написано чи задумано, що треба дотримуватись обраного маршруту, страх, що відхилення від нього призведе до непередбачуваних подій, а значить і втрату стабільності. І тоді спонтанність, відчуття реальності, легкість просто зникають з вашого життя. Саме життя з рештою перетворюється на жорстку траєкторію руху, де будь-який крок в бік буде переживатися як крах. Тож навіть, якщо ви напланували собі наступний рік, дозвольте собі де з чим несправитись, або спокійно налаштуйтесь на те, що результат може трохи відрізнятись від запланованого. Така гнучке відношення до запланованого дозволить вам уникнути внутрішньої кризи невдоволення собою і зайвої самокритики. Краще розвивати здатність помічати найменші власні досягнення і вчасно хвалити себе за це.

Зрештою планування може бути геть не про розвиток, а про втечу від себе, від власних переживань, від невиносимих почуттів. Коли людина створює план, щоб не помічати того, що є навколо, уникає власного невдоволення і розчарування тим , що має зараз. План рятує, бо внутрішній погляд людини направлений не в тут-і-зараз, а в майбутнє - і від цього стає трохи легше. За планом можна сховатись від страху. Страху визнання власної недосконалості, страху зустрічі із власними можливостями, страху розчарувань, страху життя у невизначеності ( кожен сам собі обирає той страх). Тож безпечніше створити 3-й, 4-й, 10-й план і не виконати його, ніж зізнатись собі у тому, щоь вам просто страшно.

Тож як бачите, у такого на перший погляд безневинного заняття,як створення плану на рік є й інша більш небезпечна сторона. Якщо такі річні плани справді допомагають і підтримують вас, то чому б і ні. Але пильнуйте, складаючи його і зважайте на власні ресурси, можливості, не забувайте про можливі форс мажор. Пробуйте не ставити чіткі пункти плану, а визначити напрямки, коди ви б хотіли рухатись. Замініть цілі, на питання до себе “що буде, коли я цього досягну?”, як при цьому зміниться моє життя ? Чи зміниться воно загалом?. Не створюйте жорстких формулювань про те, що ви мусите робити, спросіть себе, що для вас важливо прямо в тут-і-тепер. І обов'язково будьте співчутливі до себе і не картайте себе, коли щось не станеться або станеться не так як ви початково це задумували. Уникайте довгих горизонтів, зосереджуйтесь на коротких відстанях у місяць, сезон чи взагалі “на зараз”. Рухаючись неспішними кроками, між невеликими цілями, ви матимете змогу радіти власним досягненням, зможете змінювати напрями руху, міняти цілі зрештою. У вас залишатиметься більше свободи. Обов'язково залишайте в своєму житті місце для мрії, але не перетворюйте її на надідею. Нехай вона буде приємних легким вогником, що світитиме вам на вашому життєвому шляху.