Про стать і гендер — у кількох словах
Коли народжується дитина, перше запитання, яке зазвичай звучить:
«Хлопчик чи дівчинка?»
З цього моменту часто починається цілий ланцюг очікувань — якою буде ця людина, що їй «пасує», а що ні.
Але тут ми стикаємося з плутаниною двох різних речей.
- Біологічна стать — це про тіло: анатомію, хромосоми, фізіологічні особливості, з якими людина народжується (наприклад, статеві органи).
- Гендер — це про те, як людина сприймає себе, як виражає себе у світі та які ролі суспільство з цим пов’язує (наприклад, що суспільство називає «дівчачим», а що «хлопчачим»).
Уявлення про гендер не з’являються з нічого. Ми поступово засвоюємо їх у сім’ї, школі, через книжки, фільми, розмови й приклади довкола. Часто — навіть не помічаючи цього. Так само, як ми вчимося мови, ми вчимося тому, «якими бувають» жінки й чоловіки. «Хлопці не плачуть», «дівчинка має бути тихою», «це не жіноча справа» — знайомо?
Для багатьох людей ці уявлення добре підходять і не викликають внутрішнього конфлікту. Але для інших — ні. Комусь складно вписатися в жорсткі рамки, комусь ближчі інші способи самовираження, а хтось узагалі не відчуває себе в категоріях «чоловік» або «жінка».
Важливо пам’ятати: інтереси, риси характеру, емоційність чи життєві вибори не визначаються статтю. Любов до спорту, бажання піклуватися про інших, схильність до творчості або лідерства — це просто людські якості. Найпростіша ідея тут така: кожна людина заслуговує на повагу — незалежно від того, наскільки її шлях збігається з очікуваннями інших.
Гендерно різноманітні люди в Україні часто стикаються з осудом, дискримінацією й насильством, адже у нашому суспільстві тема гендеру для багатьох все ще нова або незвична. Проте гендерна ідентичність (те, як людина сама відчуває і усвідомлює свій гендер) це не «особиста примха», а питання безпеки, гідності та прав людини.
Наразі я проходжу спеціалізацію для фахівців, які працюють з темами гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації та досвіду ЛГБТК+ людей. Якщо відчуваєте, що потребуєте підтримки, розуміння або безпечної розмови — ви можете звернутися за консультацією. Під час проходження спеціалізації я працюю з такими запитами на умовах зниженої оплати.
Ви не зобов’язані «знати напевно», як себе називати чи що саме з вами відбувається. Іноді достатньо просто мати місце, де можна почати розбиратися. Ставити запитання, сумніватися, шукати пояснення — нормально і потрібно.
