Що таке образа мовою психіки?

Образа це поєднання болю, відчуття несправедливості та безсилля щось сказати, або змінити. У ній зазвичай змішані сум (я втратила щось цінне), гнів (зі мною так не можна), сором чи страх (може, проблема в мені?) та самотність (я залишилась з цим одна). Образа завжди про значущу людину чи цінність! Адже на випадкових людей ми не ображаємось, ми просто дратуємося!!!

Навіщо нам образа?

1. Образа утримує зв’язок. Це парадоксально, але поки я ображена на тебе, поки я ще з тобою в стосунках. Я думаю про тебе, прокручую сцени, сперечаюся з тобою в голові. Для психіки це спосіб не відпустити зв’язок, який болить. Тому багаторічні образи на батьків (колишніх чи «систему») це часто форма прихованої прив’язаності.
2. Образа економить енергію. Образа - це «ледача» відповідь психіки, адже щоб говорити потрібна сміливість, слова, ризик конфлікт, щоб щось змінювати потрібні рішення, дії, іноді розрив зв’язку. Набагато простіше: «Я ображена, і крапка», і можна нічого не вирішувати роками.
3. Образа ремонтує відчуття справедливості (принаймні, в уяві). Світ несправедливий. Люди зраджують, принижують, забувають. Щоб не зійти з розуму, психіка вигадує механізм: «Я буду пам’ятати, не пробачати, і хоч так зроблю це не дарма». Образа дає ілюзію контролю: «я не просто жертва, я - хранитель справедливості» або «я не дозволю цьому просто зникнути». Це красиво звучить, але має побічний ефект, бо разом із несправедливістю ми консервуємо в собі й біль.
4. Образа дає законне право нічого не робити. Доки ми в образі, можна не виходити з руйнівних стосунків: «я страждаю, але подивіться, які вони»; можна не змінювати межі: «мені просто не щастить на людей»; можна не брати відповідальність за свої вибори. Образа легко підсилює роль жертви, навіть коли об’єктивно нас справді ранили.

Чи треба «всіх простити і відпустити»? Відповідь: ні, але жити в музеї образ усе життя - не доцільно, бо це надто виснажливо. Тому завдання не в тому, щоб «стати світлим ангелом і все забути», а в тому, щоб перестати давати образі керувати нашими рішеннями, енергією, близькістю, майбутнім.

Образа - це місце, де нам було боляче й несправедливо. Вона сама по собі не робить нас ані слабкими, ані міцними. Вона стає проблемою тільки тоді, коли ми перетворюємо образу на сховище. Тож задумайтесь: чи є Ваша образа - живою реакцією на подію, чи це вже давно застарілий експонат?

Список літератури:

1. Гарькавець С. О., Яковенко С. І. Проблема образи, прощення та примирення: огляд наукових підходів // Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи. – 2023.
2. Тіппінг К. Радикальне прощення. – Київ: Bookchef, 2022.
3. Парасєй-Гочер А. О. Феномен прощення як невід’ємна складова психологічного зцілення особистості // Наукові записки. Серія: Психологія. – 2024.