Емпатія — як відрізнити щиру підтримку від ввічливої підробки

Ти коли-небудь помічала, як у момент, коли тобі по-справжньому погано, більшість фраз типу «Я тебе розумію», «Все буде добре» чи «Не переживай» викликають лише одне бажання — вдарити співрозмовника по обличчю подушкою?

Це відбувається не тому, що ти агресивна. Це тому, що ці слова — найпоширеніша підробка під емпатію. Справжня ж емпатія звучить зовсім інакше. І, що цікаво, вона майже ніколи не починається зі слів «я тебе розумію».

Емпатія — це не почуття. Це навичка сприйняття

У 90-х роках італійські нейрофізіологи зробили революційне відкриття — дзеркальні нейрони. Коли ми бачимо, як хтось бере склянку води, у нашому мозку активуються ті ж ділянки, які б працювали, якби ми самі її брали. Це ніби мозок «репетирує» чужий досвід.

Але найцікавіше сталося, коли дослідники почали вивчати людей з високим рівнем емпатії. Виявилося, що у них дзеркальні нейрони реагують не лише на дії, а й на емоції. Тобто, коли хтось розповідав про свій біль, їхній мозок буквально «проживав» цей біль у тих самих зонах, що й у людини, яка його відчуває.

Тільки є одна важлива деталь: ці люди не страждали разом із іншими. Вони просто бачили картинку чітко. І саме це робило їх неймовірно сильними у спілкуванні.

Різниця між трьома станами, які всі плутають

• Співчуття (Sympathy): «Ой, як тобі шкода, бідненька». Ти залишаєшся на своєму сухому березі й кидаєш жалісливий погляд на того, хто тоне. Це позиція зверху або збоку.
• Емоційне зараження (Distress): Ти пірнаєш у річку й починаєш тонути разом із людиною. Через годину ви обидві в сльозах і паніці. Це не допомагає нікому.
• Емпатія (Empathy): Ти пірнаєш, розумієш, як саме течія тягне людину вниз, які камені вона зачепила ногою, чому панікує саме так — і при цьому тримаєш свою голову над водою, щоб мати змогу витягнути її.

Ось чому психотерапевти, переговорники при захопленні заручників і найкращі лідери ніколи не «тонуть» разом із людиною. Вони вміють бачити її світ, не втрачаючи свого.

Експеримент, який довів: емпатія лікує фізіологічно

У 2012 році дослідники Массачусетської загальної лікарні (на базі Гарварду) провели показове дослідження. Взяли групу лікарів і частині з них провели навчання емпатії: як слухати, як зчитувати невербальні сигнали та віддзеркалювати емоції без оцінки. Інша група працювала як завжди.

Потім пацієнти оцінювали взаємодію. Результат вразив: пацієнти лікарів, які пройшли навчання, не лише оцінили рівень довіри значно вище. Головне — у них реально знижувалися фізіологічні показники стресу. Тобто емпатія лікаря впливала на біохімію пацієнта, фактично зцілюючи його.

Як виглядає справжня емпатія в житті (і чому ти її впізнаєш одразу)

Коли моя подруга втратила маму, я прийшла до неї й чесно сказала: «Я не знаю, що відчувати, коли втрачаєш найріднішу людину. Розкажи мені, як це в тебе зараз».

Вона мовчала хвилин п’ять. Потім почала говорити. Через дві години вона зізналася: «Знаєш, вперше за місяць я відчула, що можу дихати».

Я нічого не «розуміла» в її горі (бо не переживала саме такого досвіду). Я просто дала їй простір бути в ньому повністю — без моїх спроб його зменшити, виправити чи з чимось порівняти.

Три рівні, на яких працює емпатія

Більшість людей зупиняється на першому рівні, але справжня магія стається глибше:

1. Когнітивний рівень — я розумію головою, що ти відчуваєш і чому.
   («Ти злий, бо тебе зрадили, і ти чекав зовсім іншого ставлення»).
2. Емоційний рівень — я відчуваю відтінок твоєї емоції, резоную з нею, але не зливаюся.
   (Терапевт може мати сльози на очах, слухаючи клієнта, але ввечері спокійно йде додому й спить).
3. Дієва емпатія (Compassionate Empathy) — я не лише розумію й відчуваю, а й готова діяти, якщо це потрібно й доречно.
   (Це коли ти не просто слухаєш друга, а о 3-й ночі їдеш до нього, бо знаєш — зараз йому не можна залишатися на самоті).

На жаль, часто ми застрягаємо на «нульовому» рівні: «Та ну, я б на твоєму місці…».

Як тренувати емпатію, якщо здається, що її немає

Є вправа, яку використовують у підготовці перемовників ФБР. Вона називається «Labeling» (Емоційне маркування). Суть проста: ти називаєш емоцію, яку бачиш у співрозмовника, без оцінки й без займенника «я».

Спробуй такі фрази:

• Схоже, ти зараз дуже злий.
• Виглядає так, ніби тобі страшно.
• Здається, ця ситуація вибила тебе з колії.

І все. Без «але», без «не треба так реагувати», без порад. У 80% випадків людина відповідає: «Так… саме так». І стіни між вами падають. Тому що вперше хтось побачив її стан точно, а не намагався його змінити.

Чому емпатія — це суперсила, а не слабкість

Люди з високою емпатією рідше вигорають, ефективніше ведуть переговори, мають міцніші стосунки й навіть заробляють більше (згідно з даними Harvard Business Review). Бо коли ти справді бачиш людину — вона перестає захищатися. А коли людина не захищається, вона відкрита до всього: до правди, до змін, до тебе.

Тож наступного разу, коли захочеться сказати шаблонне «я тебе розумію», спробуй замість цього просто запитати:

«Розкажи мені, як це в тебе зараз».

І послухай. По-справжньому. Може, саме в цей момент ти вперше станеш найсильнішою людиною в кімнаті — не тому, що ти все знаєш, а тому, що ти нарешті перестала вдавати.

Література та джерела

• Riess, H., et al. (2012). Empathy training for resident physicians: A randomized controlled trial of a neuroscience-informed curriculum. Journal of General Internal Medicine. (Дослідження про вплив емпатії лікарів на пацієнтів та фізіологічні реакції).
• Voss, C. (2016). Never Split the Difference: Negotiating As If Your Life Depended On It. (Техніка «Labeling» та переговори ФБР).
• Rizzolatti, G., & Craighero, L. (2004). The mirror-neuron system. Annual Review of Neuroscience. (Фундаментальні дослідження дзеркальних нейронів).
• Goleman, D. (2006). Social Intelligence: The New Science of Human Relationships. (Класифікація видів емпатії: когнітивна, емоційна, дієва).
• Harvard Business Review (2016-2018). Статті циклу "The Hard Truth About Soft Skills" та "Empathy Index", що пов'язують емпатію з фінансовою успішністю та продуктивністю.