Коли стрес не минає — тіло кричить, а душа мовчить
Стаття | Стрес
Ти помічала, як важко зупинитися? Коли навіть у вихідний голова все одно прокручує справи, тривоги, “а раптом не встигну”? Коли тіло напружене, наче струна, а всередині — відчуття, що ось-ось вибухнеш або просто впадеш від виснаження.
Це і є стрес, який став нормою. Але він не норма.
Під маскою “я справляюся” часто ховається глибока втома, страх, що все розвалиться, якщо хоч на хвилину зупинитись. І саме тому ми тримаємось до останнього — поки не починає боліти тіло, поки не зникає сон, поки не стає байдуже.
Стрес — це сигнал. Не про слабкість, а про потребу в турботі.
Про те, що настав час не “тримати”, а дозволити собі відчути, випустити, відновитись.
У терапії ми вчимося розпізнавати ці сигнали: де саме тіло зберігає напругу, чому не виходить розслабитися, як повернути собі спокій крок за кроком.
Ти не мусиш справлятись сама.
Якщо відчуваєш, що сил меншає, а стрес керує тобою — час подбати про себе.
Запишись на консультацію. Там, де біль — може початися зцілення.
