Як кіт у коробці навчив нас керувати поведінкою: Закон Ефекту Едварда Торндайка
Уяви: темна дерев’яна коробка, всередині — голодний кіт. Він нявкає, дряпає стінки, випадково зачіпає важіль — і дверцята відчиняються. Кіт вибігає, хапає шматок риби. Через хвилину його знову зачиняють. Цього разу він шукає важіль швидше. Ще раз — і ще швидше. За 10–15 спроб кіт вже професіонал: одна лапа — і свобода.
Це не сцена з мультфільму. Це експеримент Едварда Торндайка 1898 року, який став основою для одного з найвпливовіших законів психології — Закону Ефекту.
Хто такий Торндайк і чому коробка з котом?
Едвард Лі Торндайк — американський психолог, учень Вільяма Джеймса, один з піонерів біхевіоризму. У 1898 році, ще студентом Колумбійського університету, він захищав дисертацію «Animal Intelligence». Для дослідів він сам збирав «пазл-бокси» (problem boxes) — дерев’яні ящики з різними механізмами (важелі, петлі, шнурки). Всередину саджав котів, курчат, собак і навіть риб. Мета — зрозуміти, як тварини вчаться.
Оригінальний опис експерименту (Thorndike, 1898):
«Кіт № 10: перший раз — 160 секунд, другий — 60, третій — 40, десятий — 6 секунд. Крива навчання плавно спадає».
Торндайк вимірював час до втечі й будував графіки. Висновок був простий: тварини не «розуміють» механізм, як людина. Вони діють навмання (методом проб і помилок), але запам’ятовують, що саме спрацювало.
Закон Ефекту простими словами
Поведінка + приємний результат = повторення
Поведінка + неприємний результат = зникнення
Це і є Закон Ефекту, сформульований у 1905 році.
- Кіт натиснув важіль → отримав рибу → натискатиме знову.
- Дитина сказала «мама» → посмішка й обійми → слово закріплюється.
- Ти торкнувся гарячої плити → біль → більше не торкаєшся.
Ніякої магії. Тільки зв’язок між дією та наслідком.
Докази, які працюють і сьогодні
Експерименти Торндайка (1898–1905)
Опубліковані в «Psychological Review». Коти в середньому скорочували час втечі з 2–3 хвилин до 5–10 секунд. Крива навчання була плавною, а не стрибкоподібною — це спростовувало ідею «раптового осяяння» (інсайту).
Людські аналоги
- Відеогра: ти проходиш рівень → фанфари й очки → граєш далі.
- Соціальні мережі: лайк → дофамін → скролиш ще.
Цікаві факти з психології
- Торндайк проти «інсайту». Його сучасник Вольфганг Келер ставив шимпанзе в ситуацію, де потрібно було скласти ящики, щоб дістати банан. Мавпи знаходили рішення раптово («осяяння»). Торндайк вважав це винятком, а не правилом. Суперечка триває й досі.
- Закон Ефекту в освіті. Торндайк розробив перші тести IQ і системи оцінок. Зірочка за правильну відповідь — це міні-риба для кота.
- Негативний бік. Покарання працює гірше, ніж нагорода. Торндайк сам згодом довів, що покарання (неприємний результат) не обов'язково змушує поведінку зникнути, воно радше змушує її приховувати або шукати шляхи уникнення. Кіт, якого б’ють за повільність, панікує й вчиться гірше. Те саме з дітьми: крик «не чіпай!» менш ефективний, ніж «молодець, що запитав».
Як це працює в твоєму житті?
- Звички. Хочеш бігати вранці? Після пробіжки — смачний сніданок або улюблена пісня. Мозок запам’ятає: біг = приємно.
- Робота. Начальник хвалить за звіт — робиш їх охочіше. Ігнорує — мотивація падає.
- Діти. П’ятирічний син прибрав іграшки → похвала й наклейка. Наступного разу зробить сам.
Підсумок
Закон Ефекту — це не абстрактна теорія. Це механізм, який працює в кожному з нас щосекунди. Торндайк показав: ми не такі розумні, якими себе вважаємо. Ми — трохи вдосконалені коти в коробках, які вчаться на нагородах і болю.
Джерела для тих, хто хоче глибше:
- Thorndike, E. L. (1898). Animal Intelligence: An Experimental Study of the Associative Processes in Animals. Psychological Review Monograph Supplement, 2(4).
- Thorndike, E. L. (1911). Animal Intelligence: Experimental Studies. New York: The Macmillan Company.
Наступного разу, коли ти натиснеш «лайк» або відкладатимеш будильник, згадай кота № 10. Він уже все пояснив.