Чому невизначеність гірша за погані новини: як мозок реагує на невідоме

Уяви ситуацію: ти поспішаєш на важливу зустріч, але потрапляєш у затор. Якщо ти точно знаєш, що запізнишся, то можеш просто підготувати вибачення і розслабитися. Але якщо є шанс встигнути, ти починаєш тиснути на газ, нервувати і постійно перевіряти час. Виявляється, це не просто випадковість — наш мозок так влаштований, що невизначеність викликає більше стресу, ніж гарантований негативний результат.

Психологічне пояснення цього феномену пов'язане з роботою префронтальної кори мозку, яка відповідає за прогнозування наслідків. Коли ситуація невизначена, мозок активізується на повну, намагаючись прорахувати всі можливі варіанти — хороші чи погані. Це призводить до підвищеного рівня кортизолу, гормону стресу, і фізичних проявів, як прискорене серцебиття чи напруга. Навпаки, коли результат відомий (навіть якщо він поганий), мозок "вимикає" цю гіперактивність і переходить до адаптації. Іншими словами, невідомість змушує нас постійно бути в режимі "готовності до бою", що виснажує ресурси організму.

Цікаво, що це спостереження підтверджується науковими дослідженнями. У 2016 році в журналі Nature Communications опублікували роботу команди дослідників з Університетського коледжу Лондона (UCL), очолюваної Арчі де Беркером. Вони провели експеримент, де учасники грали в комп'ютерну гру: під камінням могли ховатися змії, і за "зустріч" з ними люди отримували слабкий електричний розряд. Ймовірність шоку варіювалася від 0% до 100%. Результати показали, що стрес був максимальним при 50% невизначеності — коли шанс на розряд був рівним. У цей момент учасники повідомляли про найбільше занепокоєння, а їхні фізіологічні показники (розширення зіниць, потовиділення) були найвищими. Дослідники дійшли висновку, що мозок реагує на невизначеність як на загрозу, активуючи системи, подібні до тих, що працюють під час тривоги. Ця робота базувалася на моделях обчислювальної нейронауки, які пояснюють, як мозок оцінює ризики.

Якщо говорити про ширший контекст, цей ефект пов'язаний з концепцією "нетерпимості до невизначеності" в психології. Люди з високим рівнем такої нетерпимості частіше страждають від тривожних розладів, як генералізована тривога чи обсесивно-компульсивний розлад. Наприклад, під час пандемії COVID-19 багато хто відчував сильний стрес саме через невідомість — коли закінчиться локдаун чи чи безпечно виходити на вулицю. Дослідження з Journal of Anxiety Disorders показують, що тренування толерантності до невизначеності (наприклад, через когнітивно-поведінкову терапію) допомагає зменшити симптоми тривоги.

Ще один цікавий аспект — як це впливає на наші рішення. У невизначених ситуаціях ми схильні до "ефекту страуса": ховаємо голову в пісок, уникаючи інформації, яка може підтвердити погані новини. Але, як показує психологія, краще зіткнутися з реальністю. Наприклад, у бізнесі менеджери, які швидко приймають негативні факти (як провал проекту), швидше адаптуються і досягають успіху, ніж ті, хто чекає "дива".

Звичайно, невизначеність не завжди шкідлива — вона стимулює креативність і зростання. Але розуміння, як мозок на неї реагує, допомагає керувати стресом. Наступного разу, коли ти в заторі, спробуй оцінити ситуацію реалістично: якщо запізнення неминуче, просто прийми це і заощадь нерви.

Джерела

• De Berker, A. O., et al. (2016). Computations of uncertainty mediate avoidance behaviour in humans. Nature Communications, 7, 10996. DOI: https://doi.org/10.1038/ncomms10996.
  Анотація: Це дослідження, яке ви згадали. Воно показало, що суб'єктивні звіти людей про тривогу та їхні фізіологічні показники стресу (провідність шкіри, розширення зіниць) були найвищими, коли ймовірність негативного результату (удару струмом) була 50/50. Це доводить, що саме невизначеність, а не ймовірність болю, спричиняє найбільший стрес.
• Carleton, R. N. (2016). Into the unknown: A review and synthesis of contemporary models of uncertainty. Journal of Anxiety Disorders, 39, 30-43. DOI: https://doi.org/10.1016/j.janxdis.2016.02.007.
  Анотація: Це фундаментальна оглядова стаття, яка підсумовує сучасні моделі "нетерпимості до невизначеності". Автор стверджує, що цей феномен є "трансдіагностичним" фактором, тобто він лежить в основі не одного, а багатьох тривожних розладів (включаючи ГТР, ОКР та соціальну тривогу). Стаття пояснює, як страх перед невідомим підтримує тривогу.