Негативний досвід минулого може вплинути на ваші стосунки

Іноді, здається, ніби бути самотнім – це найгірше, що може статися. Але коли ви прокидаєтесь поруч із людиною, з якою свого часу були близькі, але тепер відчуваєте прірву між собою, – це може бути ще болючіше. Кожному знайоме це питання, яке хоч раз, але виникало в голові: "Чи бачиш ти мене насправді?" Або, можливо, ще тривожніше: "Чи захотів(ла) би ти бути поруч, якби бачив(ла) мене справжнього(ню)?" Якщо такі думки вам не чужі, то ви точно не самі в цьому.

Травматичний досвід і його сліди

Минулий досвід, зокрема негативний, часто залишає сліди в нашій психіці, і ці сліди мають звичку з’являтися в нашому особистому житті, іноді зовсім несподівано. У психології часто говорять про «травми прив'язаності» — це тип травми, що виникає на основі негативного досвіду стосунків, особливо в дитинстві, коли ми лише вчилися довіряти, любити і приймати любов.

У дорослому віці такі травми можуть виявлятись через страх близькості чи, навпаки, надмірну потребу в ній. Чимало людей, врешті-решт, стають схожими на «в'язнів» своїх внутрішніх переживань, які змушують їх ховати власні почуття і бажання через страх, що їх не приймуть або не зрозуміють.

Вразливість, страх і сором

Можливо, одна з найболючіших речей у людських стосунках – це необхідність бути вразливими. Багато хто з нас соромиться своїх внутрішніх переживань або боїться здатися слабким перед партнером, що ще більше віддаляє людей одне від одного. Сором, страх і навіть відраза до себе – ці почуття можуть бути важкими для сприйняття, і часто вони стають на шляху до щирості та взаєморозуміння.

Вплив раннього досвіду на сприйняття себе і світу

Згадайте дитинство, коли кожен з нас вчився сприймати себе через думки і судження оточення. Навіть несуттєві, на перший погляд, події можуть залишити відбиток, який згодом перетворюється у переконання. Людина, яка одного разу повірила, що вона «не варта любові», може йти через життя, несучи це переконання, яке підсвідомо впливатиме на її поведінку в дорослих стосунках.

Такий механізм глибоко досліджується у теорії прив’язаності, яка є основою емоційно-орієнтованої терапії. Вона базується на ідеї, що зв'язок із близькими є фундаментальною потребою для виживання людини, закладеною еволюційно.

Вплив негативного досвіду на стосунки

Уявіть, що двоє людей, які мають власний непростий досвід, з’єднують свої життя. Якщо в їхньому житті існують невирішені травми чи невисловлені страхи, то вони неминуче впливатимуть на сприйняття та реакції цих людей одне на одного. У конфліктних ситуаціях такі партнери можуть неусвідомлено реагувати на свого партнера, наче на загрозу, що викликає у них відчуття небезпеки. Це може стати тригером для циклу взаємного травмування.

Коли люди не розуміють причини цього циклу, вони можуть опинитися в пастці нестерпної самотності навіть у парі. Іронія полягає в тому, що часто саме близькість стає одночасно і бажаною, і лякаючою.

Бажання близькості і страх бути вразливими

Справжня близькість потребує, щоб ми ділилися тим, що найглибше приховане всередині нас. Проте більшості людей важко відкритися повністю, навіть перед найближчими. Ми часто сумніваємося, що наш партнер може бути «достатньо безпечним», щоб прийняти нас такими, якими ми є, з усіма нашими страхами і вразливими місцями. Це породжує страх і невпевненість, через які багато пар так і не досягають справжньої близькості, залишаючись у так званій зоні «комфортного існування». Це простір, у якому досить комфортно, щоб не розривати стосунки, але недостатньо безпечно, щоб досягти глибокої близькості.

Теорія емоційно-орієнтованої терапії пар

Емоційно-орієнтована терапія, створена Сью Джонсон, допомагає людям усвідомити важливість зв'язку у стосунках і зрозуміти, чому вони так болісно реагують на загрози цьому зв'язку. Теорія прив'язаності показує, що ми еволюційно запрограмовані шукати безпеку у стосунках із близькими, адже наша виживаність як виду залежала від спільної підтримки і зв'язків. Тому, коли стосунки опиняються під загрозою, наш мозок може реагувати на це як на загрозу виживанню.

Як уникнути циклу емоційного віддалення

Щоб не потрапити у замкнене коло віддалення і травмування, необхідно працювати над розумінням своїх потреб у стосунках. Багатьом людям важко чітко сформулювати ці потреби і просити про них у свого партнера. Але здатність відкрито говорити про свої потреби та емоції – це ключ до побудови здорових і стійких стосунків.

Найважливіше – створити безпечний простір, де кожен партнер може бути вразливим, не побоюючись осуду чи неприйняття. Цей «священний простір» у стосунках допомагає подолати страх близькості і досягти глибокого взаєморозуміння.

Висновок

Негативний досвід минулого може залишити глибокий відбиток, але він не повинен визначати ваше майбутнє. Розуміння своїх страхів і здатність говорити про них з партнером – це важливий крок до подолання емоційної відстані та побудови здорових і щасливих стосунків. Кожен з нас має свої рани, але, навчаючись приймати їх і працювати над ними, ми відкриваємо шлях до справжньої сили.