Коли немає друзів
Коли батьки діляться своїми переживаннями про дітей, я дуже часто чую щось подібне: «У доньки немає подруги, вона страждає, а я нічим не можу допомогти» або ж: «Я сама по собі, мені добре наодинці, а от дитині погано без друзів»
І це правда, ми всі дуже різні. Комусь добре у власному світі, і він не потребує великого кола спілкування, а комусь для відчуття щастя дуже важливо мати поруч близьку людину, з якою можна посміятися, поділитися секретом чи просто погуляти.
Для дитини дружба це не тільки про ігри та веселощі. Це спосіб вчитися довіряти, домовлятися, будувати стосунки. Це її школа життя поза підручниками. Тому коли дитина каже: «Мені сумно, бо в мене немає друзів», — вона насправді ділиться дуже глибоким болем. І цей біль не завжди можна просто прибрати, але його можна розділити й допомогти прожити.
Що можуть зробити батьки?
По-перше, визнати почуття дитини: «Я бачу, що тобі важко, бо ти хочеш мати подругу». Уже ці слова знімають частину напруги.
По-друге, не порівнювати зі своїм досвідом. Якщо вам добре наодинці, це не означає, що дитині має бути так само. У неї може бути інша потреба.
По-третє, дати можливості для знайомств: гуртки, секції, дитячі простори, навіть дворові ігри. Там легше знайти свою людину.
І найголовніше, показати дитині, що вона вже не самотня, бо має вас. Іноді саме це відчуття підтримки стає тим місточком, який веде її до нових друзів.
