Так чи ні: як одне слово змінює наше спілкування

З 2022 р. спостерігаю за феноменом використання в мовленні слова “так”. Можливо у вашому оточенні з'явилися люди, які в розмові часто використовують слово “так”. Коли щось пояснюють, в діалог додають “так”, не даючи вам часу на відповідь або реакцію для підтвердження. Іноді може здатися, що людина не ставить питання, а стверджує. Наприклад: “Сьогодні чудова погода, так. Тому я піду на ринок за продуктами, куплю рис так, фрукти та хліб.” Коли читається такий текст, він виглядає дивно, але коли його вимовляють, формується враження, що він логічний і правильний.

Чому слово з'являється у масовому вжитку. Причини можуть бути різні: емоційний стан з гострою потребою підтримки, маніпулятивний метод, перейняті слова-паразити.

Перший варіант — коли людина потребує підтримки, внутрішнього схвалення у складний період життя. Слово “так” стає рятівним, щоб світ не руйнувався остаточно. Ми ведемо внутрішній діалог: “Обов'язково все буде добре, так. Завтра буде добре, так. Завтра буде краще…”. Подібними словами ми підтримуємо себе та близьких людей. Згодом внутрішній діалог виходить у зовнішнє мовлення.

Другий варіант — коли співрозмовник формує вашу позицію, яка йому зручна. Таким чином він підштовхує до згоди, не потребуючи відповіді. Можна погодитися або ні з тим, що говорить співрозмовник, але це все одно впливає. Людина може несвідомо використовувати такий підхід, бо він працює, або свідомо, знаючи основи нейролінгвістичного програмування. Нерідко помічала цей прийом у російських медіа та блогерів, де їхнє “та” часто використовують як журналісти, так і експерти.

Третій варіант — перейняті слова-паразити. Ми засвоюємо мовні звички значущих для нас людей або від постійного оточення. Непомітно починаємо використовувати мовні звороти, які часто чуємо. Сюди можна віднести й сленгові популярні слова, які свідомо використовуємо в усній мові.

Значення у роботі свідомого використання “так” можна прирівняти до маніпулятивних методів, нав'язування думки, з якою співрозмовник може не погоджуватися і в кінці розмови мати неприємні відчуття. У разі несвідомого використання потрібно досліджувати причину, адже інколи це лише симптом.

Феномені немає однозначної оцінки: іноді він відображає внутрішні потреби та пошук опори, іноді перетворюється на спосіб тиску чи нав’язування думки. Варто проаналізувати, як ми використовуємо це слово. Ставити собі запитання, чи допомагає мені знаходити підтримку або стає інструментом впливу на інших.