Емоційне вигорання: психологічні ресурси особистості та шляхи відновлення
Емоційне вигорання є однією з найпоширеніших психологічних проблем сучасності, що особливо загострюється в умовах війни та тривалої нестабільності.
За результатами досліджень 71% українців потребують психологічної підтримки. Війна та пов'язані з нею виклики залишаються основним джерелом психологічного напруження [1].
У науковій літературі емоційне вигорання трактується як стан фізичного, емоційного та мотиваційного виснаження, що проявляється через зниження працездатності, порушення сну, втрату енергії та підвищену дратівливість [2]. Відповідно до МКХ-11, це синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий [3].
Хронічний стрес, зумовлений війною, руйнує механізми саморегуляції та знижує адаптивні можливості особистості. До основних ознак хронічного стресу належать: підвищена дратівливість і тривожність; апатія та депресія; підвищена втомлюваність; м’язовий біль (або головний біль, або біль у спині); тиск у грудях, захворювання серця; переїдання, або навпаки – відсутність апетиту; захворювання шкіри; безсоння.
Постійна мобілізація внутрішніх ресурсів без належного відновлення призводить до перевантаження нервової системи та зниження стресостійкості. Унаслідок цього процес вигорання настає швидше та має глибші прояви.
У таких умовах традиційні підходи до відновлення (відпочинок, переключення, дозвілля) втрачають ефективність, що зумовлено низкою чинників:
- внутрішня напруга зберігається навіть під час відпочинку;
- відсутнє базове відчуття психологічної безпеки;
- обмеження доступу до соціальних і культурних ресурсів;
- емоційне вимикання як захисна реакція психіки;
- почуття провини за турботу про себе або спробу відновлення.
Відновлення психоемоційного стану потребує багатовимірного підходу з урахуванням біопсихосоціодуховної природи людини, що поєднується з балансною моделлю (БМ) позитивної психотерапії Н. Пезешкіана:
- Біологічний рівень (сфера тіло БМ): задоволення базових потреб, зокрема нормалізація сну, режиму харчування, прогулянки та фізична активність, опанування технік саморегуляції, використання фізичної гнучкості та балансу для досягнення емоційної гнучкості та балансу.
- Психологічний рівень (сфера діяльність БМ): розпорядок дня, контроль думок; вибір фокусу уваги; виконання завдань, результати яких можна побачити одразу; вибір робочого навантаження, виконання справ, які додають сили, обмеження інформаційного впливу.
- Соціальний рівень (сфера контакти БМ): підтримка соціальних зв’язків відчуття приналежності, залучення до спільнот; проживання та відреагування складних емоцій, дозвіл на відреагування.
- Духовний рівень (сфера сенси БМ): віра, творчість, використання уяви, знаходження нових сенсів, мрії тощо.
У складних умовах саме такий багатовимірний підхід відкриває можливості не лише для психоемоційного відновлення, а й для посттравматичного зростання – глибинної особистісної трансформації, що виникає внаслідок проживання кризового або травматичного досвіду.
Варто зазначити, що посттравматичне зростання не означає реакцію на травматичну подію у вигляді безмежного оптимізму чи заперечення болю. Навпаки, цьому процесу завжди передують глибокі переживання, горювання, втрата внутрішньої стабільності, тривала психологічна робота з власними станами. Дослідники підкреслюють, що поспішний перехід до «позитиву» без проживання та осмислення втрати чи травми може блокувати глибинне зростання, заважаючи інтеграції нового досвіду в особистісну структуру [4].
Емоційне вигорання в умовах нестабільності потребує переосмислення підходів до психічного здоров’я. Важливо не лише виявляти симптоматику, а й формувати культуру відновлення, розвивати психологічну стійкість, і визнавати зростання як результат пережитого досвіду. У цьому контексті значущим є розвиток програм психопрофілактики, підготовка відповідних фахівців, а також впровадження міждисциплінарних моделей підтримки.
Практичний досвід громадської організації «Освітній простір 2.0» у реалізації виїзних програм з профілактики емоційного вигорання для представників громадських організацій, освітньої сфери, органів місцевого самоврядування та волонтерів засвідчив ефективність багатовимірного підходу до відновлення. Попередні результати моніторингу таких програм вказують на позитивну динаміку в емоційному стані учасників, зниження відчуття ізоляції, а також посилення здатності до саморегуляції та самопідтримки.
Таким чином, емоційне вигорання в умовах тривалої нестабільності вимагає цілісного підходу до відновлення. з урахуванням біопсихосоціодуховної природи людини та можливостей посттравматичного зростання.
Джерела:
- Результати четвертої хвилі всеукраїнського дослідження в межах програми «Ти як?» у 2025 році. URL: howareu.com/news/ukraintsi-vidchuvaiut-stres-i-tryvohu-ale-obyraiut-konstruktyvni-kopinhovi-stratehii-reahuvannia-na-tsi-stany
- Maslach, C., Jackson, S. E., & Leiter, M. P. (2018). Maslach Burnout Inventory Manual (4th ed.). Menlo Park, CA: Mind Garden, Inc.
- ICD-11: International Classification of Diseases 11th Revision. World Health Organization, 2019. URL: icd.who.int
- Tedeschi R. G., Calhoun L. G. Posttraumatic Growth: Conceptual Foundations and Empirical Evidence. Psychological Inquiry, 2004, 15(1), р. 1–18
