Про вигорання коротко
Один з розповсюджених запитів – це вигорання, іноді він звучить так: «не можу відпочити», «швидко втомлююсь», «не отримую задоволення від роботи», «важко розслабитись», «не можу примусити себе щось робити», «лінуюсь працювати», - це все можна трактувати як ознаки вигорання.
Вигорання — це не просто втома. Це глибоке виснаження, яке виникає через тривале перенавантаження — емоційне, розумове або фізичне. І жоден вихідний не "пофіксить" цього, якщо не змінити щось глибше.
Його можуть переживати не лише працівники “високих навантажень”, а й батьки, студенти, волонтери, фахівці допомагаючих професій і взагалі будь-хто.
Чому це стається?
Бо надто довго ви віддавали, не поповнюючи свій ресурс. Ігнорували сигнали тіла. Змушували себе "триматись", коли хотілося зупинитись. Бо "так треба", "не час", "усі так живуть", "що люди скажуть", "не можна відпочивати коли є справи".
Але правда в тому, що вигорання не зникає саме собою. Воно лише поглиблюється, якщо його не помічати.
Що з цим робити?
- Зупинитися хоча б на годину і побути з собою.
- Дати собі дозвіл на втому без осуду.
- Слухати тіло, воно часто перше дає сигнали.
- Подивитись уважніше: де я себе виснажую і навіщо я це роблю?
- Попросити підтримку друга, колеги, психотерапевта.
Психотерапія — це одне з місць, де можна зупинитися, побути в безпечному просторі, і поступово відновити себе.
