Три цілі спілкування: як досягати свого, зберігати стосунки та поважати себе

Кожен із нас бував у ситуаціях, коли звичайний діалог перетворюється на поле бою або, навпаки, на акт самопожертви. Ми вступаємо в розмову з колегою, другом чи коханою людиною, маючи на меті щось отримати, домовитись або просто бути почутим, а на виході відчуваємо або гіркоту поразки, або сором за власну слабкість, або ж холод самотності на вершині своєї правоти. Чому так відбувається?

Відповідь, як не дивно, можна знайти у психотерапії. Якось я натрапив на концепцію Марші Лінехан, творчині діалектичної поведінкової терапії (ДПТ). Вона стверджує, що в будь-якій взаємодії між людьми ми, свідомо чи ні, переслідуємо одну з трьох головних цілей. І вміння розрізняти їх та гнучко обирати пріоритет є справжнім мистецтвом здорових стосунків. Цими трьома китами, на яких тримається наше спілкування, є: ефективність, гармонія та самоповага. В ідеальному світі ми досягаємо всіх трьох, але реальність часто змушує обирати.

Ціль №1: Ефективність – отримати бажане будь-якою ціною

Уявіть собі ситуацію. Івану терміново потрібен звіт від колеги для важливого проєкту. Дедлайн горить. Його головна і єдина мета в цей момент — ефективність. Він підходить до колеги й каже прямо, можливо, навіть трохи різко: "Мені потрібен цей звіт на столі за годину. Інші твої справи мене не хвилюють".

Іван, найімовірніше, отримає свій звіт. Мета досягнута. Але якою ціною? Колега ображений, стосунки зіпсовані, а в колективі за Іваном закріплюється слава бездушного кар'єриста. Йому байдуже, чи подобається він комусь, і, можливо, навіть неважливо, що він сам про себе подумає після цього. Головне — результат. У цьому сценарії ефективність поставлена значно вище за гармонію у стосунках та власну самоповагу. Це стратегія "випаленої землі", яка може бути виправдана в кризових ситуаціях, але руйнівна у довгостроковій перспективі.

Ціль №2: Гармонія – зберегти стосунки понад усе

А тепер погляньмо на Оксану. Вона планувала провести вихідні в тиші, читаючи книгу, але її друзі наполегливо кличуть на гучну вечірку, яка їй зовсім не до душі. Для Оксани найважливіше — зберегти гармонію. Вона боїться засмутити друзів, здатися нудною чи егоїстичною.

Тому вона, зітхнувши, погоджується. Вона жертвує своїми бажаннями (ефективністю) і, можливо, навіть переступає через власні принципи, якщо вечірка передбачає щось, що їй неприємно (самоповагою). Головне для неї — щоб друзі продовжували добре до неї ставитися. Вона уникає конфлікту, але всередині може зародитися тихе обурення. Коли гармонія стає самоціллю, ми ризикуємо втратити себе і перетворитися на людину, яка живе чужим життям, приносячи жертви, яких від неї, можливо, ніхто й не вимагав.

Ціль №3: Самоповага – залишитися вірним собі

Розглянемо третій приклад. Андрій працює у компанії, і керівник просить його зробити дещо не зовсім етичне, щоб укласти вигідну угоду. Андрій розуміє, що відмова може коштувати йому премії або навіть посади (втрата ефективності). Він також знає, що керівник буде розлючений, а стосунки з ним зіпсуються назавжди (втрата гармонії).

Проте Андрій відмовляється. Для нього є речі, важливіші за гроші та добрі стосунки з начальством. Він повинен відстояти те, що вважає правильним, щоб мати змогу поважати себе після того, як усе закінчиться. Він свідомо йде на програшну битву, бо проблема для нього більша за нього самого і ці стосунки. Це позиція людини, для якої внутрішній моральний компас є найвищим пріоритетом. Така принциповість викликає повагу, але якщо вона негнучка, людина ризикує залишитися на самоті, нездатна на компроміси навіть там, де вони можливі й доречні.

Мистецтво балансу: ключ до здорової взаємодії

Ці приклади — крайнощі, але вони добре показують, як ми можемо несвідомо обирати одну стратегію і слідувати їй у всіх ситуаціях. Проблеми починаються тоді, коли ми стаємо занадто жорсткими. Людина, яка завжди обирає самоповагу, може здаватися важкою і конфліктною. Той, хто завжди прагне гармонії, ризикує накопичити образу і стати нещасним. А той, хто женеться лише за ефективністю, врешті-решт залишиться сам зі своїми досягненнями.

Не існує "правильної" чи "неправильної" цілі. Сила — у гнучкості. У вмінні перед початком важливої розмови запитати себе: "А чого я насправді хочу досягти зараз?". Іноді справді варто поступитися, щоб зберегти мир у сім'ї. Іноді потрібно бути жорстким, щоб захистити свої кордони. А іноді найважливіше — просто відстояти свої принципи, навіть якщо це призведе до поразки.

Усвідомлений вибір пріоритету в кожній конкретній взаємодії — ось що відрізняє зрілу особистість. Розуміння цих трьох цілей дає нам карту і компас. Воно не гарантує, що ми завжди отримуватимемо все, що хочемо, але дозволяє робити це свідомо, розуміючи ціну кожного вибору. І, сподіваюся, це допоможе.

Література:

• Linehan, M. M. (2014). DBT® Skills Training Manual, Second Edition. Guilford Press.
  (Це першоджерело і основний посібник з ДПТ, написаний авторкою методу. У розділі, присвяченому навичкам міжособистісної ефективності (Interpersonal Effectiveness Skills), детально розкривається концепція трьох цілей — ефективності в досягненні мети (objective effectiveness), ефективності у стосунках (relationship effectiveness) та ефективності у збереженні самоповаги (self-respect effectiveness) — і надаються практичні вправи для їхнього балансування.)
• Линехан, М. М. (2020). Руководство по тренингу навыков ДПТ (диалектико-поведенческой терапии). Вильямс.
  (Офіційний переклад фундаментальної праці Марші Лінехан російською мовою. Дозволяє ознайомитися з теорією та практикою ДПТ, включаючи модуль міжособистісної ефективності, читачам, які не володіють англійською мовою. Детально описує ті ж самі три цілі взаємодії, що й в оригіналі.)