Вічні проблеми людства: виживання, любов і сенс у сучасному світі

В епоху, коли стрічки новин миготять повідомленнями про технологічні прориви та карколомні соціальні зсуви, легко повірити, що ми стоїмо на порозі нової ери. Здається, що людство з кожним днем стає все більш невпізнанним, переписуючи власні правила з безпрецедентною швидкістю. Але чи так це насправді? Попри весь зовнішній блиск і складність сучасного світу, в його основі лежить незмінна істина: суспільство — це сукупність стосунків між окремими людьми. І тому закони, що керують людськими стосунками, керують і суспільством загалом.

Спалах пристрасті чи вічний вогонь?

Уявіть собі історію Остапа та Соломії. Вони зустрічаються, і між ними спалахує шалена пристрасть. За кілька тижнів вони вже клянуться одне одному у вічній любові, обирають імена для майбутніх дітей і планують спільне життя. Здається, ось він — ідеальний союз, досконала гармонія. Та минає ще кілька тижнів, і полум’я пристрасті згасає, часто перетворюючись на руйнівну пожежу звинувачень та образ. Легко прийшло, легко пішло. Ті, хто горить найяскравіше, найчастіше згорають найшвидше.

Ця закономірність діє не лише в коханні. Системи вірувань, ідеології та політичні рухи можуть на короткий час ставати неймовірно потужними, домінуючими, майже всеохопними. Вони захоплюють уми мільйонів, обіцяючи рай на землі та швидке вирішення всіх проблем. Проте, як і їхні романтичні аналоги, вони рідко живуть довго. Радянський експеримент тривав 69 років — лише мить в історії людства, що налічує тисячі років цивілізації. Звісно, такі ідеологічні пожежі можуть палати дуже сильно і завдавати неймовірних руйнувань, але вони не здатні підтримувати себе через власну інтенсивність. Здається, існують фундаментальні межі того, як швидко людство може змінитися.

Незмінні константи людського буття

Справа в тому, що людство, якщо і змінюється, то робить це надзвичайно повільно. Це пов'язано з тим, що деякі проблеми нашого існування є вічними. Їх неможливо «вирішити» раз і назавжди, а тому вони завжди вимагатимуть нашої уваги, енергії та часу.

До них належать базові біологічні імперативи: потреба в їжі, безпеці, продовженні роду. Людство завжди перебуває на відстані не більше 50 років від повного зникнення. Якщо сьогодні у світі не народиться жодна дитина, через півстоліття людство функціонально вимре. Це не ідеологія, це біологія. Критерії емоційного благополуччя та духовної самореалізації також не змінюються щороку. Вони глибоко вкорінені в самій природі людини. Не можна просто відкинути потребу в любові, визнанні чи сенсі життя на користь новомодної доктрини. Щоб ідеологія вижила, вона змушена пристосовуватися до цих реалій, а не навпаки.

Крихкість наших ілюзій

Ми схильні думати, що живемо у просвітлену епоху. Проте варто пам'ятати, що найкривавіший і найжорстокіший конфлікт в історії — Друга світова війна — завершився лише близько 80 років тому. Є ще люди, які пам'ятають його на власні очі. Це доводить, що ми не стали якоюсь новою, досконалою расою. Наші соціальні, культурні та політичні інститути, які здаються такими міцними й непохитними, насправді є крихкими конструкціями.

Вони є лише недосконалими спробами дати раду вічним питанням: як впоратися з агресією, як розподілити обмежені ресурси, як досягти добробуту та співіснувати разом. Ці проблеми були з нами завжди і будуть завжди. Визнання цієї простої істини може врятувати нас від руйнівних наслідків сліпого прагнення до утопій. Якщо ми забудемо про це, то ризикуємо самі згоріти у вогні власних амбіцій.

Як казав японський поет Кобаясі Ісса: «О, равлику, збирайся на гору Фудзі, але повільно, повільно…» Можливо, в цьому і полягає справжня мудрість.

Література:

• Viktor Frankl, "Man's Search for Meaning" (українською: Віктор Франкл, "Людина в пошуках справжнього сенсу").
  Книга, написана психіатром, який вижив у концтаборі, доводить, що пошук сенсу є первинною рушійною силою в людині. Це підтверджує тезу статті про незмінні духовні потреби, які не може скасувати жодна ідеологія чи технологія.
• Steven Pinker, "The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature".
  У цій праці Пінкер, спираючись на дані когнітивної психології та генетики, аргументує, що людина народжується не «чистим аркушем», а з вродженими схильностями та потребами, сформованими еволюцією. Це безпосередньо підтримує ідею про те, що існують біологічні та психологічні константи, які обмежують швидкість соціальних змін.
• Hannah Arendt, "The Origins of Totalitarianism" (українською: Ганна Арендт, "Джерела тоталітаризму").
  Фундаментальне дослідження природи тоталітарних режимів ХХ століття. Арендт аналізує, як ідеології намагаються повністю переробити суспільство та людську природу, але врешті-решт зазнають краху через зіткнення з реальністю людського існування. Це ілюструє приклад про недовговічність «палких політичних полум'їв».
• José Ortega y Gasset, "La rebelión de las masas" (українською: Хосе Ортега-і-Гассет, "Бунт мас").
  Філософ аналізує феномен «масової людини» і небезпеку швидких, нерефлексивних соціальних змін, які ігнорують культурну та історичну спадковість. Це перегукується з думкою статті про крихкість інститутів та небезпеку надмірних прагнень до змін без урахування людської природи.