"Правильно", чи "по справжньому"?
Як часто ми перетворюємо своє життя на погоню за звичними стандартами. Не робимо щось або робимо тільки так, як “прийнято”, бо всередині сидить страх осуду. Працюємо на “правильній” роботі — бо так усі живуть. Спілкуємося із “правильними” людьми — бо так буде краще.
Список можна продовжувати довго, бо кожен може дописати щось своє.
Та от тільки залишається питання: де поміж усіх цих “треба”, “правильно”, “краще” — наші справжні бажання?
Чому з малого віку ми обростаємо рамками, а в якийсь момент ніби "втрачаємо себе"?
Можна ховатися за старими установками: “нас так виховали”... Але зрештою — ми вже дорослі. І маємо повне право самі визначати, чого хочемо й що для нас “правильно”.
Хочеться голосно сміятися? — А чому б і ні.
Танцювати на площі? — Давай! Адже звучить така чарівна музика.
Хочеться піти на прогулянку замість вечері? — Іди! Так ти справді відпочинеш — і зробиш це для себе, а не для когось іншого.
Мабуть, єдине, що завжди має залишатися актуальним — це бути щирим перед собою. І слухати свої бажання. Бо саме вони здатні зробити нас — хоча б на трішки але щасливішими.
Життя занадто коротке, щоб жити не своїми бажаннями. Обирай себе кожного дня — і дивись, як світ навколо змінюється разом із тобою.
