Уроки Артура Шопенгауера: як жити менш нещасливим життям

Ми з дитинства засвоюємо одну просту істину: мета життя — бути щасливим. Ця ідея вплетена в нашу культуру, транслюється з екранів, обіцяється в рекламі. Ми женемося за щастям, наче це трофей, який можна завоювати, досягши певного статусу, купивши якусь річ чи знайшовши «ту саму» людину. Але що, якщо ця сама гонитва і є джерелом наших найбільших розчарувань? Що, якщо шлях до душевного спокою лежить не через здобуття, а через свідому відмову від цієї гонитви?

Невгасима жага: Чому ми приречені бажати?

Дев'ятнадцяте століття подарувало нам німецького філософа Артура Шопенгауера, постать похмуру, але напрочуд проникливу. Він стверджував, що в основі всього сущого лежить всеохопна, сліпа сила, яку він назвав Волею до життя. Це не свідоме бажання в нашому розумінні, а скоріше первинний, невпинний, ненаситний імпульс, що змушує все живе боротися за існування, розмножуватися і прагнути. Ця Воля проявляється в нас як постійне бажання: бажання любові, успіху, визнання, задоволення.

Проблема в тому, що ця жага за своєю природою не знає насичення. Щойно одне бажання задоволене, на його місці миттєво виникає нове. Цей нескінченний цикл прирікає нас на стан перманентної незадоволеності, що неминуче веде до страждань. Здається, ми біжимо по колу, де короткі миті полегшення лише підкреслюють довгі періоди томління та нудьги.

Що таке щастя? Негативне визначення

І тут Шопенгауер висуває свою найрадикальнішу тезу. Він каже: щастя — це не щось позитивне. Щастя — це ілюзія. Те, що ми називаємо щастям, насправді є лише тимчасовим припиненням болю.

Подумайте про це. Полегшення, яке ви відчуваєте, коли проходить сильний головний біль, — це не нове відчуття, а просто відсутність старого, болісного. Задоволення від їжі — це, по суті, припинення страждань від голоду. Саме страждання є первинним, реальним, позитивним елементом нашого існування. А щастя — вторинне, негативне, просто пауза між двома актами драми.

Ця ідея дивовижно перегукується з вченнями Будди, який ще 2500 років тому говорив, що життя є страждання (дуккха), і джерелом цього страждання є наші бажання. Обидва, хоч і йшли різними шляхами, дійшли схожих висновків про фундаментальну природу людського існування.

Реальність — це дзеркало: як наше сприйняття формує страждання

Спираючись на ідеї Іммануїла Канта, Шопенгауер стверджував, що ми ніколи не пізнаємо світ таким, яким він є насправді. Ми бачимо лише його «уявлення» (Representation), картину, створену нашим власним розумом через призму простору, часу та причинності. Між нами та істинною реальністю завжди стоїть фільтр нашого сприйняття.

Спочатку це може здатися заплутаним, але в цій думці криється величезна звільняюча сила. Якщо наші страждання залежать не стільки від зовнішніх подій, скільки від нашого ставлення до них, то ми отримуємо ключ до контролю. Ми не можемо змінити світ, але ми можемо змінити своє сприйняття. Більшість наших тривог походять не від самих речей, а від наших суджень про них. Змінивши судження, ми можемо послабити хватку страждань.

Мистецтво жити: відмовитись від гонитви, щоб знайти спокій

Як же жити, володіючи таким знанням? Шопенгауер пропонує стратегію не для аскетів чи святих, а для звичайної людини, яка живе у світі. Він не закликає до повного зречення, адже Воля до життя в нас надто сильна. Він пропонує змінити фокус.

Правило перше: мінімізуйте біль, а не максимізуйте задоволення. Замість того, щоб гнатися за ілюзорними вершинами щастя, зосередьтеся на тому, щоб уникати непотрібних страждань. Наймудріший спосіб прожити життя — це не очікувати від нього занадто багато. «Хто не хоче бути дуже нещасним, той не повинен очікувати бути дуже щасливим», — писав він. Це не песимізм, а реалізм. Життя з меншою кількістю страждань є об'єктивно кращим за життя з яскравими, але рідкісними спалахами радості, за які доводиться платити великою ціною.

Подивіться на історії багатьох знаменитостей. Маючи доступ до, здавалося б, усіх задоволень світу, вони часто закінчують у глибокій депресії, залежностях або навіть вчиняють самогубство. Мій знайомий Остап усе життя мріяв про багатство, уявляючи собі яхти та безтурботні вечірки. Він бачив у цьому квиток до щастя. Але реальність така, що багатство лише усуває один вид страждань — пов'язаний з бідністю, — але часто породжує нові: страх втрати, нудьгу, екзистенційну порожнечу. Біль залишається, він просто змінює форму.

Правило друге: цінуйте те, що ви є, а не те, що ви маєте. Найбільше джерело нашого добробуту — всередині нас. Весела та здорова людина буде щасливішою в скромних умовах, ніж похмурий і хворий король у палаці. Зовнішні блага — багатство, слава, статус — мінливі й ефемерні. Натомість внутрішній стан, наш характер, здоров'я, бадьорість духу — ось справжній капітал. Краще зосередитися на розвитку власної особистості, на тому, щоб бути життєрадісним і спокійним, ніж на накопиченні зовнішніх атрибутів успіху.

Отже, замість того, щоб прагнути до екстремальних задоволень, які важко досягти і які неминуче ведуть до розчарування, можливо, варто звернути увагу на прості, природні речі: здоров'я, ясний розум, спокійну совість, гарну розмову. Мистецтво щасливого життя, за Шопенгауером, — це мистецтво уникати нещасть. Це вибір тих задоволень, які не принесуть за собою більшої міри страждань.

Це не заклик до сірого, безрадісного існування. Це запрошення до тверезого погляду на життя, до знаходження миру не в гучній перемозі над світом, а в тихій гармонії з самим собою. Можливо, справжнє процвітання — це не отримати все, що хочеш, а не хотіти того, чого не можеш мати.

Література

• Артур Шопенгауер, «Афоризми життєвої мудрості».
  (Анотація: Ця праця є найбільш доступним викладом практичної філософії Шопенгауера. Вона не вимагає глибоких метафізичних знань і містить конкретні поради та спостереження щодо того, як мінімізувати страждання в повсякденному житті, керувати своїми бажаннями та знаходити відносний спокій. Саме з цієї книги взято ідеї про важливість внутрішнього світу над зовнішнім та стратегію уникнення болю).
• Артур Шопенгауер, «Світ як воля та уявлення» (том 1, книга 4).
  (Анотація: Це фундаментальна праця філософа. Зокрема, четверта книга детально розглядає концепцію страждання як невід'ємної частини життя, що випливає з невгамовної Волі, та описує шлях до звільнення через її заперечення. Ця частина книги підтверджує теоретичні основи статті про природу бажань та негативний характер щастя).
• Bryan Magee, The Philosophy of Schopenhauer. Oxford University Press.
  (Анотація: Одна з найавторитетніших праць про філософію Шопенгауера англійською мовою. У книзі є розділи, що детально аналізують зв'язок ідей Шопенгауера з східними філософіями, зокрема буддизмом та індуїстськими текстами (Упанішадами), що підтверджує згадані в статті паралелі між поглядами німецького філософа та вченням Будди).
• Іммануїл Кант, «Критика чистого розуму».
  (Анотація: Хоча це складна праця, саме в ній Кант розробив розрізнення між «річчю-в-собі» (ноуменом) та «явищем» (феноменом). Ця ідея лягла в основу філософії Шопенгауера про «світ як уявлення», яка згадується в статті як концепція, що дозволяє впливати на власне життя через зміну сприйняття реальності).