Кожна людина — ресурс: навчіться бачити більше, ніж недоліки

Ми живемо в дивному парадоксі: оточені людьми, але часто відчуваємо гостру нестачу — підтримки, розуміння, допомоги. Ця прикра звичка не помічати ресурси, що нас оточують, змушує нас почуватися збіднілими та самотніми. А найцінніший і водночас найбільш ігнорований ресурс — це інші люди.

Для нашої розмови давайте домовимося, що ресурс — це будь-що, що можна використати для покращення свого самопочуття, коли виникає потреба. Використовувати ресурс означає усвідомити його цінність і свідомо ним скористатися. Кожна людина, що ходить по цій землі, включно з вами, є носієм унікальних і потужних ресурсів. Якщо ви зможете це осягнути, світ раптом перетвориться з місця дефіциту на місце абсолютного достатку.

Різні люди — це різні ресурси. Одні стосунки можуть бути джерелом пригод та веселощів, але не порад. Інші — осередком чесності, але не надійності. Хтось дарує нам відчуття безпеки, хтось — нові ідеї, хтось — емоційну близькість, а хтось — просто готує неймовірно смачну їжу. Кожна людина є ресурсом для чогось. Питання лише в тому, чи здатні ми це розпізнати? І чи здатні оцінити, навіть якщо цей ресурс — не те, чого ми прагнемо в цю конкретну хвилину?

Дві помилки, що ведуть до розчарування

Коли ми стикаємося з проблемами у стосунках, це майже завжди зводиться до двох фундаментальних помилок.

Перша помилка: ми відмовляємося бачити в людині її справжню цінність. Ми обмежуємо себе, не помічаючи ті унікальні дари, які вона може запропонувати, і в результаті гніваємося на весь світ за те, що нам чогось не вистачає.

Уявіть собі Маргариту, якій не подобається її колега Гліб. Він здається їй холодним, відстороненим та надто практичним. Вона не бачить у ньому нічого, що могло б бути їй корисним, і мріє припинити спілкування. Проблема в тому, що Маргарита бачить лише те, чого Глібу, на її думку, бракує. Вона не помічає його найсильнішої риси — неймовірного аналітичного розуму. Саме в цей час у Маргарити безліч життєвих проблем, які роками завдають їй страждань. Гліб — єдина людина в її оточенні, яка могла б об'єктивно розібрати ці ситуації, поглянути на них з різних боків і запропонувати логічні, дієві рішення. Якби вона змогла побачити в ньому цей ресурс, вона б отримала не просто співчуття, а реальний план виходу з кризи. А теплоту та емоційну підтримку можна було б знайти в комусь іншому. Але Маргарита вперто відмовляється визнати цей дар у Глібі, тому продовжує злитися, що ніхто не може їй допомогти.

Друга помилка: ми намагаємося отримати те, чого людина не може нам дати. Ми вимагаємо від стосунків того, чим вони не наповнені, і знову опиняємося в стані дефіциту та розчарування.

Розглянемо історію Гліба. Він виріс у великій родині, де ніколи не відчував себе важливим. Усе життя він відчайдушно прагнув стабільності, пріоритетності та емоційної доступності. Зараз він переконаний, що все це йому може дати Максим. Проблема в тому, що Максим, хоч і чудовий друг, має звичку зникати з радарів, щойно в його житті з'являються романтичні стосунки. Він просто не є надійним джерелом тієї безпеки, якої шукає Гліб. Коли Максим закохується, він перестає бути доступним, і це знову травмує Гліба, занурюючи його у відчуття покинутості та гніву. Він відчайдушно намагається "витягнути" з Максима те, чого в ньому ніколи не було на постійній основі.

Чому ми опираємось багатству стосунків?

Окрім простої неусвідомленості, існує кілька глибинних причин, чому ми чинимо опір тому, щоб бачити та використовувати ресурси в інших.

1. Переконання, що «використовувати» людей — це погано. Багатьох із нас вчили, що просити про допомогу — це егоїстично. Але проблема не у «використанні» як такому. Люди хочуть, щоб їхню цінність визнавали, щоб їхні сильні сторони були затребувані. Негативне відчуття «мене використали» виникає тоді, коли ми відчуваємо, що нашому добробуту завдають шкоди, що нами просто користуються без поваги. Створення взаємовигідних, симбіотичних стосунків — це не суперечить любові та повазі.

2. Страх перед «сірими зонами». Ми любимо чорно-біле мислення, бо воно здається безпечним: ось «хороші» люди, а ось «погані». Реальність же набагато складніша. Людина, яка завдала нам болю, може одночасно бути носієм неймовірно цінних ресурсів. Наприклад, батьки, які були емоційно холодними, можуть бути джерелом глибоких знань у певній сфері або фінансової підтримки. Визнати це — означає розширити свою свідомість і відмовитися від спрощеної картини світу. Це може лякати, адже тоді доведеться визнати цінність у тому, що ми звикли знецінювати.

3. Біль минулого досвіду. Ми боїмося приймати допомогу, якщо раніше це призводило до болю. Можливо, в дитинстві турбота з боку близьких змушувала вас почуватися винними або зобов'язаними. Або ви покладалися на когось, а потім ця людина зникла з вашого життя, і ви втратили опору. Тоді виникає спокуса взагалі нічого ні від кого не брати, адже біль відмови собі в чомусь здається меншим, ніж біль від потенційної втрати. Або, можливо, вас вчили, що залежність від інших — це ознака слабкості, і тепер будь-яке прохання про допомогу асоціюється з глибоким соромом.

4. Вузьке мислення щодо стосунків. Багато хто з нас живе в полоні дуже жорстких уявлень про те, як має виглядати соціальне життя. Наприклад, ми можемо вірити, що надійним джерелом емоційної підтримки може бути лише романтичний партнер, і відкидаємо можливість отримати її від друзів чи родини. Або ми боїмося зближуватися з кимось новим, остерігаючись, що це поставить під загрозу вже існуючі стосунки. Такі обмеження не дають нам творчо підійти до побудови свого соціального кола і задовольнити всі свої потреби.

Переосмислення зв'язків: шлях до процвітання

Не будьте тією людиною, яка проходить повз скарби, що лежать просто перед нею. Не будьте тим, хто знецінює дари, які пропонує життя через інших людей.

Прийміть ідею, що кожна людина — це сховище унікальних ресурсів. Почніть помічати їх, цінувати і свідомо використовувати. Коли ви це зробите, ваше життя наповниться новою енергією та силою. Ви відчуєте, що світ не ворожий і не порожній, а процвітаючий і безмежно багатий. І це багатство стане вашим.

Література:

• Берн, Е. (2018). Ігри, у які грають люди. Клуб Сімейного Дозвілля.
  Ця книга є основою транзакційного аналізу. Вона допомагає зрозуміти приховані психологічні "транзакції" та "ігри", що лежать в основі людських взаємин. Це дозволяє розпізнати, які саме потреби та ресурси насправді шукаються та пропонуються у спілкуванні, як у прикладах з Маргаритою та Глібом.
• Кові, С. Р. (2017). 7 звичок надзвичайно ефективних людей. Клуб Сімейного Дозвілля.
  Стівен Кові, зокрема у звичках 4, 5 і 6, обґрунтовує перехід від незалежності до взаємозалежності як вищої форми зрілості. Принципи "Мислити у стилі виграш/виграш" та "Прагнути спочатку зрозуміти, а потім бути зрозумілим" безпосередньо стосуються ідеї бачити в іншій людині цінного партнера-ресурсу, а не конкурента чи інструмент.
• Джонсон, С. (2021). Обійми мене міцніше. Сім діалогів для кохання на все життя. Наш Формат.
  Хоча книга зосереджена на романтичних стосунках, її основа — теорія прив'язаності — пояснює фундаментальну людську потребу в безпеці, прийнятті та емоційній доступності. Вона допомагає зрозуміти, чому ми так відчайдушно шукаємо ці ресурси в інших і який біль відчуваємо, коли не отримуємо їх, як у випадку Гліба та Максима.