Компроміс чи сумісність: на чому насправді тримаються ваші стосунки?

Чи замислювалися ви коли-небудь, що лежить в основі ваших найближчих стосунків? Ми часто чуємо, що компроміс — це клей, який тримає двох людей разом. Нас вчать, що йти на поступки — це ознака зрілості та любові. Але чи так це насправді? А що, якщо я скажу вам, що існує інший шлях — шлях сумісності, який не вимагає жертвувати своїм щастям заради іншого? У сучасному світі люди будують стосунки, керуючись двома абсолютно різними філософіями, і нерозуміння цієї різниці може призвести до глибокого болю та розчарування.

Ілюзія шляхетного компромісу

Давайте спершу розберемося, що таке компроміс у глибокому сенсі цього слова. Це не про те, коли ви хотіли в мексиканський ресторан, а ваш партнер — у китайський, і ви з радістю погодились на його варіант, бо головне — провести час разом. У такій ситуації ви не відчуваєте втрати.

Справжній, фундаментальний компроміс — це коли ви свідомо відмовляєтеся від чогось цінного для себе, від частини своєї особистості, мрії чи глибокої потреби. Це ситуація, в якій ви погоджуєтеся на щось гірше, ніж бажане, і це неминуче викликає внутрішній біль або образу.

Проблема в тому, що в парадигмі компромісу цей біль часто сприймається як доказ любові. «Я страждаю заради тебе, отже, я сильно тебе кохаю». І навпаки, коли ви бачите, що партнер страждає заради вас, ви відчуваєте себе коханими. Жертва стає валютою стосунків. Люди, які живуть за цим принципом, щиро вірять, що любов і сила волі здатні подолати будь-яку несумісність. Вони очікують, що партнер буде готовий «зламати» частину себе заради гармонії, і готові робити те саме у відповідь. Вони не ставлять власне щастя на перше місце, вони вірять у взаємні жертви.

Сила справжньої сумісності

А тепер погляньмо на сумісність. Сумісність — це коли двоє людей можуть існувати разом в гармонії, не завдаючи одне одному шкоди. Більше того, вони посилюють добробут одне одного, залишаючись при цьому самими собою. Важливо зрозуміти: сумісність — це не однаковість. Ви можете мати абсолютно різні хобі, характери і погляди на життя, але при цьому бути дивовижно сумісними.

В основі сумісності лежить філософія пошуку взаємовигідного сценарію, де нікому не доводиться відмовлятися від своїх ключових цінностей. Це віра в те, що любов — це турбота про те, аби інша людина не страждала. А любов партнера до вас — це його турбота про те, щоб не страждали ви, навіть якщо це означає, що вам не судилося бути разом у певному форматі стосунків.

Люди, які будують стосунки на сумісності, не вірять у взаємні жертви. Вони вірять у симбіоз, а не в концепцію «ти — мені, я — тобі». Для них бути хорошою людиною — означає чесно дивитися на несумісність і шукати такий спосіб взаємодії, де обидва залишаються цілісними та щасливими.

Коли світи стикаються: історія Тараса та Оксани

Щоб зрозуміти, наскільки руйнівною є різниця в цих підходах, уявімо собі історію. Тарас та Оксана зустрічаються кілька місяців. Оксана будує свої стосунки на компромісі, а Тарас — на сумісності.

Тарас — екстраверт, душа компанії. Він обожнює бувати на людях, спілкуватися, фліртувати. Оксана ж інтроверт. Вона мріє про тихі вечори вдвох, коли вся увага Тараса належить тільки їй. Їй боляче бачити, як він розмовляє з іншими жінками, вона почувається покинутою.

Оксана щиро вірить, що якщо Тарас її кохає, він повинен піти на компроміс: менше ходити на вечірки, не фліртувати, більше часу проводити вдома. Вона вже йшла на поступки заради нього: ходила з ним на заходи, які ненавиділа, готувала йому їжу, коли не хотілося, навіть відмовилася від поїздки до своєї родини на Різдво. Для неї це доказ її любові, і вона чекає того ж у відповідь. В її очах він виглядає егоїстом, який не готовий нічим жертвувати. Вона переконана, що має стосунки з нарцисом.

Тарас же бачить ситуацію зовсім інакше. Він вважає їхні потреби глибоко несумісними. Він не хоче змушувати її страждати, витягуючи на вечірки, але й не готовий відмовитися від того, що робить щасливим його, бо це призведе до образи. Він шукає варіанти, які б влаштували обох без болю: пропонує проводити разом два вечори на тиждень, шукає для неї курси по боротьбі з соціальною тривожністю. Він не розуміє, чому Оксана вимагає від нього відмовитися від себе. Для нього її бажання, щоб він страждав заради неї, є тривожним сигналом. Вона ж, у свою чергу, не може повірити, що він готовий скоріше розірвати стосунки, аніж трохи «посунутися».

Вони обоє відчувають, що перебувають у стосунках з егоїстом. Але правда в тому, що вони просто говорять різними мовами любові та взаємодії. Вони шукають вирішення проблеми у двох протилежних напрямках.

За межами ярликів

У таких конфліктах дуже легко навісити ярлики: той, хто вимагає компромісу, виглядає співзалежним, а той, хто наполягає на сумісності — нарцисичним. Іноді це може бути правдою, але частіше за все проблема не в розладі особистості, а в фундаментальній розбіжності парадигм.

Людина може не бути нарцисом, але її небажання йти на болісні поступки буде сприйматися як егоїзм. Так само, людина може не бути співзалежною, але її віра в жертву як доказ любові змусить її постійно відмовлятися від себе. Важливо відокремлювати ці глибинні переконання про стосунки від клінічних діагнозів.

Що ж робити?

Якщо ця історія вам знайома, якщо ви відчуваєте, що постійно б'єтеся об стіну у конфліктах з близькою людиною, найважливіше — зупинитися. Перестаньте сперечатися про деталі: хто куди пішов і що сказав.

Натомість почніть розмову про головне: «За якими правилами ми будуємо наші стосунки?» Один з вас вірить у компроміси, а інший — ні. Один шукає взаємних поступок, інший — взаємовигідного щастя. Ви тягнете в різні боки, і тому ніколи не досягнете згоди.

Настав час чесно проаналізувати власні переконання і спробувати зрозуміти переконання партнера. Це нелегка розмова, але вона єдина, що має сенс. Адже якщо ви не дійдете згоди щодо самої основи, щодо спільного бачення того, що таке «хороші стосунки», усі ваші конфлікти будуть безрезультатними. Ви просто шукаєте абсолютно протилежні речі. Усвідомлення цього — перший і найважливіший крок до побудови стосунків, заснованих на чесності, повазі та справжній, а не жертовній любові.

Література

• Sue Johnson "Hold Me Tight: Seven Conversations for a Lifetime of Love" (існує в українському перекладі: Сью Джонсон "Обійми мене міцніше. 7 діалогів для кохання на все життя"). (Авторка, засновниця емоційно-фокусованої терапії, пояснює, що в основі конфліктів лежить втрата емоційного зв'язку та страх покинутості. Книга допомагає зрозуміти глибинні потреби партнерів, що є ключем до сумісності, адже усвідомлення справжніх потреб дозволяє уникати ситуацій, де потрібні руйнівні жертви.)
• Robin Norwood "Women Who Love Too Much" (існує в українському перекладі: Робін Норвуд "Жінки, які кохають до нестями"). (Класична праця, що детально аналізує модель поведінки, за якої жінки плутають любов із стражданням. Вона ідеально ілюструє парадигму стосунків, побудованих на компромісі, де біль і жертва сприймаються як доказ глибоких почуттів. Книга допомагає розпізнати цю деструктивну модель у себе.)
• Erich Fromm "The Art of Loving" (існує в українському перекладі: Еріх Фромм "Мистецтво любити"). (Філософсько-психологічний трактат, який стверджує, що любов — це не пасивне почуття, а активне мистецтво, що вимагає знань і зусиль. Фромм розрізняє зрілу любов, яка базується на повазі до індивідуальності партнера та збереженні власної цілісності, і незрілі форми любові, що є симбіотичними. Ця ідея прямо підтримує концепцію сумісності як основи здорових стосунків.)