Про невизначеність, тривогу та нові можливості

У наш час невизначеність стала майже фоновим шумом життя.Майбутнє здається туманним і непередбачуваним. Ми не завжди знаємо, куди рухатися, що робити і як жити у цьому "зараз". У стані невизначеності багато тривоги й страху — і це цілком нормально. Людська психіка прагне визначеності, ясності, стабільності. А ще в невизначеності — багато безсилля. Це все створює сильне емоційне напруження, яке згодом переростає в емоційне виснаження, вигорання, депресію чи апатію.

Коли виникає страх або тривога щодо майбутнього, інколи першим бажанням може бути намагання ці почуття витіснити. Однак витіснити тривогу остаточно неможливо. Вона все одно проявить себе — у тілі (психосоматика), у сні, у харчовій поведінці, у сплесках емоцій або, навпаки, у байдужості та відчутті спустошення.

На мою думку, ключовий навик, який допомагає витримувати невизначеність — це здатність переживати тривогу і водночас продовжувати жити.

Як цьому можна навчитись?

Перш за все — спробуйте не витісняти тривогу. Дозвольте собі її відчути. Прислухайтесь: де в тілі вона проявляється? Як саме вона відчувається? Який у неї колір, форма, рух? Як би ви її намалювали?

Скажіть собі: "Так, я тривожуся. Мені страшно. І я зараз так живу." Побудьте з цим. Доторкніться до своєї тривоги, навіть ненадовго. Це схоже на тренування м’язів: з кожним разом ви зможете витримувати її трохи довше.

Цікавий факт: якщо хоча б 30 секунд дозволити собі відчути емоцію, не відштовхувати її, не тікати — тривога стає меншою.

А ще — спробуйте помічати, як, навіть перебуваючи у тривожному стані, ви можете спілкуватися з близькими, займатися звичними справами, та навіть відчувати радість та задоволення.

А ще невизначеність — це не лише про тривогу та страх. Це і про нові ресурси та можливості. Це стан, коли старі способи діяти та жити не допомагають, а як діяти та жити по іншому - невідомо. І це якраз гарний момент, щоб почати досліджувати себе, прислухатися до себе та запитати в себе, чого я хочу насправді, дослідити свою ідентичність та навчитися спиратися на власний досвід та ресурси.

В цей період важливо бути дуже бережним та чуттєвим до себе. Коли немає чіткого майбутнього, важливо подивитися вглиб себе - на свої внутрішні ресурси, віднайти свої опори, як внутрішні, так і зовнішні - людей, на яких ви можете спертися, які можуть вас підтримувати; заняття, які дарують вам радість, умиротворення. Що дає вам в житті опору? Чому і кому ви можете довіряти?

Також невизначеність посилює необхідність навчитися жити ось це власне “тут і зараз” - звернути увагу на те, як ви проживаєте свій день, як працюєте, відпочиваєте, турбуєтесь про себе та про близьких. Що вам не вистачає у вашому дні? Щоб ви хотіли змінити, щоб хотіли додати?

Невизначеність також допомагає і в розвитку довіри до світу і до себе. Так, світ непередбачуваний, але в ньому є ті, які допомагають і підтримують, які здійснюють дива; в ньому є ви - який знаходить способи справлятися.

І водночас — якщо ви відчуваєте, що тривожність надто сильна і відчуваєте повну розгубленість, вигорання, апатію — не залишайтеся з цим наодинці. У такі моменти дуже помічною може стати психологічна підтримка — щоб з кимось поруч відшукати свої опори, навчитися витримувати невизначеність і знайти способи радіти життю.