Як навчитися помічати і цінувати маленькі радощі життя?

Коли востаннє ви відчували себе по-справжньому щасливими? Більшість із нас, не замислюючись, почне перебирати в пам’яті «великі» події: підвищення на роботі, купівлю квартири, доленосну зустріч. Ми живемо в очікуванні майбутнього тріумфу, вірячи, що саме він подарує нам те саме, омріяне відчуття повноти життя. Фінансова стабільність, самореалізація, ідеальні стосунки — ці маяки світять нам здалеку, і ми вперто йдемо на їхнє світло.

Але в цій гонитві є одна пастка. Зосереджуючись на тому, чого в нас ще немає, ми перестаємо помічати те, що вже є. Наш погляд спрямований за обрій, і ми не бачимо квітів, що ростуть у нас під ногами. Ми так переймаємося відсутністю великих перемог, що пропускаємо безліч маленьких, тихих моментів радості, які трапляються щодня. Іронія в тому, що саме з цих непомітних цеглинок і будується те, що ми називаємо щасливим життям.

Пастка відкладеного щастя

Цей стан знайомий багатьом: «Ось закрию кредит — тоді й заживу», «Знайду нову роботу — і все налагодиться», «Коли діти виростуть, нарешті приділю час собі». Ми ставимо умови власному щастю, відкладаючи його на потім. Через це сьогодення перетворюється на зал очікування, на проміжний етап, який треба просто перетерпіти.

У такому стані ми стаємо сліпими й глухими до простих задоволень. Тепла чашка кави вранці? Просто паливо для робочого дня. Сонячний промінь на стіні? Непомітна дрібниця. Сміх близької людини? Приємний, але швидкоплинний фон. Ми не дозволяємо собі зануритися в ці моменти, не даємо їм шансу наповнити нас. Ми позбавляємо себе радості, доступної тут і зараз, промінюючи її на примарне щастя в майбутньому.

Повернення до простих істин: сила маленьких радощів

А що, як спробувати змінити фокус? Що, як свідомо почати шукати і, що важливіше, проживати ті самі прості задоволення? Для кожної людини цей список буде унікальним, адже він витканий з особистого досвіду та неповторного світосприйняття.

Наприклад, для мене одне з найбільших задоволень — сидіти на вершині гори, коли все навколо вкрите снігом. Ця білосніжна тиша, що розливається до самого горизонту, дарує неймовірне відчуття спокою. Або спостерігати за кіньми, що мирно пасуться на лузі, відчуваючи їхню повну безтурботність. Або ж навпаки — лежати на спині в траві й дивитися на хмари, що пливуть у небі.

Іноді мої радощі зовсім прості. Повільно ходити продуктовим магазином, розглядаючи полиці. Так, я одна з тих дивачок, хто любить супермаркети. Готувати щось смачне для людей, яких я люблю, а потім бачити їхні обличчя, коли вони вперше куштують страву. Дарувати подарунки, спостерігати за густим лапатим снігом, коли немає вітру, писати вірші. Приймати гарячу ванну, особливо з рожевою бомбочкою, що зафарбовує всю воду. Сидіти в смузі сонячного світла, що падає з вікна.

Це може бути щось зовсім дивне для інших, наприклад, я люблю розглядати руки й обличчя людей у приглушеному світлі кінотеатру. Або відчуття оксамиту на дотик. Або прогулянка за інтуїцією, коли виходиш з дому без мети й просто дозволяєш всесвіту вести тебе, повертаючи на перехрестях туди, куди підказує внутрішній голос.

Запрошення до експерименту: ваш власний список радості

Спробуйте цього тижня виконати одне завдання. Складіть якомога довший список простих задоволень, які приносять радість саме вам. Нехай він буде великим, детальним і дуже особистим. А потім щодня, хоча б один раз, свідомо віддавайтеся одній зі своїх маленьких радощів.

Але є одна умова: робіть це тотально. Будьте в цьому моменті повністю — розумом, емоціями, тілом. Дозвольте собі по-справжньому відчути його.

Уявімо, я обираю зі свого списку «спробувати новий чай». Я пила чай тисячі разів, але цього разу все буде інакше. Я відчуватиму його так, ніби роблю це вперше. Я помічу все: вагу та тепло чашки в долонях, аромат, що піднімається з неї, звук, з яким ложечка торкається кераміки. Я буду спостерігати за парою, що в’ється в повітрі, відчую тепло рідини в роті, розрізню кожен відтінок смаку на язику. Я дозволю цьому досвіду повністю захопити мене, ніби я прийшла на цю землю лише для того, щоб спробувати саме цей чай.

Коли ви нарешті усвідомлюєте, що щасливе життя — це не кінцева мета, а низка таких ось радісних миттєвостей, відбувається щось неймовірне. Ви розумієте, що не безсилі перед своїм щастям. Великі цілі можуть здаватися недосяжними, але ці маленькі радощі доступні нам у будь-який момент. А це означає, що ми самі можемо створювати їх і керувати своїм відчуттям радості щодня.

Справді повноцінно живе та людина, яка вміє повністю занурюватися в ці прості моменти сьогодення і вбирати їх усіма своїми почуттями. Можливо, саме це і є головний секрет.

Література:

• Mihaly Csikszentmihalyi, Flow: The Psychology of Optimal Experience (в українському перекладі: Мігай Чиксентмігаї, Потік: Психологія оптимального досвіду). (У цій книзі автор розкриває концепцію «потоку» — стану повного занурення та концентрації на діяльності, що приносить глибоке задоволення. Це безпосередньо стосується ідеї статті про свідоме проживання простих радощів, адже такий досвід, як усвідомлене чаювання, є мікроверсією потокового стану, доступною в повсякденному житті.)
• Sonja Lyubomirsky, The How of Happiness: A New Approach to Getting the Life You Want (в російському перекладі: Соня Любомирски, Психология счастья. Новый подход). (Професорка Любомирскі на основі наукових досліджень доводить, що значна частина нашого рівня щастя залежить від наших свідомих дій та думок. У книзі наведено конкретні стратегії, одна з яких — «вміння смакувати життєві радощі», що є науковим обґрунтуванням практики, запропонованої у статті.)
• Thích Nhất Hạnh, Peace Is Every Step: The Path of Mindfulness in Everyday Life (в українському перекладі: Тхіть Нят Хань, Мир у кожному кроці). (Ця книга є практичним посібником з усвідомленості (майндфулнес) у повсякденному житті. Автор вчить знаходити радість і спокій у найпростіших діях, таких як ходьба, дихання чи миття посуду. Його філософія повністю збігається з головною ідеєю статті про перетворення рутинних моментів на джерело глибоких переживань.)