Вплив емоційно незрілих батьків на подальше життя своїх дітей

Відсутність емоційної близькості призводить до емоційної самотності як дітей, так і дорослих. Коли батьки проявляють увагу до почуттів дитини, дитина почувається в безпеці. Нажаль, емоційно незрілі батьки занадто заклопотані власними проблемами і не здатні помічати переживань і почуттів дитини. Вони можуть бути турботливими, дбати про фізичне здоров’я дитини, забезпечувати матеріально. Однак, якщо немає емоційного зв’язку з дитиною, вона замість безпеки буде відчувати порожнечу. При незадоволених власних емоційних потребах, неможливо бути чуйним і уважним до потреб інших. Такі батьки скоріше покарають, ніж заспокоють. Тоді дитина втрачає бажання звертатися за допомогою.

Переносити емоційну самотність дуже важко, тому діти намагаючись встановити хоч якийсь зв’язок із батьками і отримати увагу, будуть потреби інших ставити на перше місце. Вони будуть переконувати інших, що не мають емоційних потреб і від цього стають ще самотнішими. Не отримавши емоційної підтримки такі діти прагнуть дуже швидко стати дорослими, щоб не потребувати допомоги. Вони рано знаходять роботу, рано одружуються, сподіваючись на глибокі стосунки, але часто помиляються у виборі партнера, опиняються у токсичних стосунках. Часто знаходять примирення із емоційною самотністю у стосунках, бо це нагадує дитинство і тому здається нормальним.

Чи відчували Ви емоційну самотність, навіть якщо близькі свідчать про любов?

Коли в дитинстві не визнаються почуття дитини, подорослішав, вони будуть більше покладатися на думку інших, тому що складно розпізнати власні почуття і потреби. Вони часто продовжують знаходитись в складних стосунках, де немає розуміння і близькості і продовжують виправдовувати їх.

Стосунки мають базуватися на задоволенні від емоційної близькості, на відчутті щирої зацікавленості один одним. Але, якщо ваші почуття знецінювались у дитинстві, ви починаєте відчувати провину за нормальні бажання розуміння, уваги до вас. Ви неначе виправдовуєте відносини питанням «Та що ж мені ще потрібно?» Житло, робота, сім’я…все є. Але чому ж тоді так самотньо?

Якщо батьки емоційно відчужені або нехтують дітьми, виростаючи, діти очікують такого ж ставлення від інших. Так народжується невпевненість у собі і тому, що когось може зацікавити ваша особистість. Як наслідок, ви стаєте сором’язливими, неконфліктними, точніше зручними. Вам важко висловлювати свої бажання та захищати кордони. Підсвідоме очікування повторення неприємного досвіду призводить до того, що ви обмежуєте себе і цим підсилюєте емоційну самотність.

Відсторонена поведінка батьків не завжди призводить до невпевненості в собі. Деяким все ж-таки вдається розвинути впевненість у собі, стати успішними, знайти емоційно зрілих партнерів та побудувати міцну сім’ю. Але травма дитячої самотності може переслідувати у формі тривоги, депресії, порушень сну.

Емоційна самотність – це реакція психіки на відсутність людського спілкування. Але, якщо почати прислухатися до своїх емоцій, а не відключати їх, вони покажуть шлях до зв’язку з іншими. Знання причин емоційної самотності – це перший крок до більш повноцінних стосунків.

 Усвідомити і проаналізувати, як емоційна незрілість  батьків вплинула на вас і зрозуміти, що така поведінка батьків не є навмисною і поза межами їх свідомості. Почати ставитися до батьків неупереджено, перестати відчувати образу і уникнути повторення минулого досвіду у сьогоднішніх стосунках – ось перші кроки на шляху до зцілення.