Два Обличчя Стресу: Як відрізнити корисний еустрес від шкідливого дистресу?

Коли ми чуємо слово «стрес», уява миттєво малює картину виснаження, тривоги та суцільного негативу. Ми звикли сприймати його як ворога, якого слід уникати будь-якою ціною. Але що, як не вся напруга є шкідливою? Що, як певний вид стресу не просто корисний, а є ключем до розуміння себе та свого місця у світі?

Два обличчя напруги: коли тиск руйнує, а коли надихає

У психології стрес не є монолітним поняттям. Його умовно поділяють на два абсолютно різні типи: дистрес та еустрес.

Дистрес — це саме те, що ми звикли називати стресом. Це небажаний, виснажливий тиск, що викликає тривогу, страждання та відчуття пригніченості. Він з'являється тоді, коли ми стикаємося із завданням і відчуваємо, що нам бракує сил, ресурсів чи навичок, щоб із ним впоратися. Це стрес, який руйнує наше здоров'я та благополуччя.

Еустрес, навпаки, є позитивним стресом. Це напруга, яку ми сприймаємо як бажану, захопливу та значущу. Він виникає, коли ми приймаємо новий виклик, якого прагнемо. Це той вид тиску, що змушує серце битися трохи швидше від азарту, а не від страху. Еустрес народжується з нашої впевненості у тому, що ми здатні впоратися із ситуацією. Він необхідний для особистого зростання, відчуття щастя та задоволення від життя.

Стрес як відображення вашої суті

Найцікавіше те, що межа між дистресом та еустресом є глибоко індивідуальною. Те, що для однієї людини є пеклом на землі, для іншої — найвища точка насолоди та самореалізації. І ця відмінність може багато розповісти про нашу природу та наше покликання.

Уявіть собі хірурга, наприклад, Остапа. Думка про те, щоб тримати в руках чуже життя, де один невірний рух може стати фатальним, для більшості людей є джерелом нестерпного дистресу. Сама ідея викликає паніку. Але для Остапа цей рівень відповідальності та необхідність граничної концентрації — це стимул, джерело енергії та професійного задоволення. Це його еустрес.

Або візьмемо організаторку заходів, скажімо, Ірину. Для когось планування, організація, постійні дзвінки та контроль десятків процесів — це болісне обмеження, що висмоктує всю радість. Для Ірини ж — це корисний виклик, спосіб перетворити хаос на порядок, відчути свій вплив і досягти результату. Вона отримує задоволення від цього тиску.

Студентка Анна, яка обожнює складати іспити, бо любить змагатися за високий бал і відчувати гостроту моменту. Актор, який відчуває приплив енергії, виходячи на сцену перед тисячною аудиторією, тоді як інша людина від самої думки про це починає задихатися. Мандрівник, який насолоджується непередбачуваністю нової країни, тоді як для когось це — суцільна загроза.

Якщо ви створені для певної мети, ви також «створені» і для певних видів стресу, які ця мета передбачає. Той тиск, який відповідає вашому покликанню, буде сприйматися як еустрес. Він не завжди комфортний, але він продуктивний і, що найголовніше, — обраний вами.

Тонка межа: як позитивний стрес стає негативним

Звісно, все не так просто. Існують фактори, здатні перетворити навіть найбажаніший еустрес на руйнівний дистрес.

По-перше, це наш попередній досвід. Якщо в дитинстві людину жорстко карали за висловлення власної думки, то в дорослому віці навіть дружні дебати можуть викликати у неї дистрес замість інтелектуального азарту, який вона могла б відчувати за інших обставин.

По-друге, це наш фізичний та емоційний стан. Спортсмен, який зазвичай відчуває еустрес, змушуючи своє тіло працювати на межі можливостей, під час хвороби відчуватиме лише дистрес, намагаючись виконати ті самі вправи.

І, мабуть, найголовніший фактор — це вибір. Коли нас змушують робити щось, навіть потенційно цікаве, ми майже завжди сприймаємо це як загрозу, а не як виклик. Відчуття примусу автоматично переводить будь-яку напругу в категорію дистресу.

Ми відчуваємо дистрес, коли сприймаємо ситуацію як загрозу, і еустрес — коли бачимо в ній виклик. І хоча ми можемо працювати над своїм сприйняттям і вчитися перетворювати загрози на виклики, набагато важливіше прислухатися до себе. Зрозуміти, який стрес для вас є природно приємним, — це потужний інструмент самопізнання.

Тому варто іноді ставити собі питання. Який стрес я природно вважаю приємним? І що з того, що викликає дискомфорт в інших, для мене є бажаним і захопливим викликом? Відповіді можуть стати для вас надійним орієнтиром у пошуку справи, що приносить не лише результат, а й глибоке задоволення.

Література:

• Selye, Hans. Стресс без дистресса. (Москва: Прогресс, 1982).
  Анотація: Класична праця автора самої концепції стресу, Ганса Сельє. У цій книзі він вперше чітко розмежовує поняття «дистрес» (шкідливий стрес) та «еустрес» (позитивний, корисний стрес), що є фундаментальною основою для викладених у статті ідей.
• McGonigal, Kelly. The Upside of Stress: Why Stress Is Good for You, and How to Get Good at It. (New York: Avery, 2015).
  Анотація: Сучасна науково-популярна книга, написана психологинею зі Стенфорда. Вона наводить наукові докази того, що зміна ставлення до стресу та сприйняття його як виклику, а не загрози, може зробити людину здоровішою та щасливішою. Це безпосередньо підтверджує тези статті про можливість перетворення дистресу на еустрес.
• Фіцула, М. П. Педагогічна психологія: Підручник. (Київ: Академвидав, 2009).
  Анотація: Український підручник, у якому розглядаються психологічні стани особистості, зокрема стресові. Наявність розділів, присвячених стресу, в українській академічній літературі підтверджує актуальність та вивченість цієї теми, включно з поняттями еустресу та дистресу в освітньому контексті.