Парадокс успішної жінки: чому високий статус часто веде до самотності

Уявіть собі Ірину. Вона розумна, має престижну роботу, фінансово незалежна і звикла брати на себе відповідальність. Вона – втілення сучасної успішної жінки. Проте вечорами, повертаючись до своєї стильної квартири, вона відчуває гостру самотність. Її скарга, яку я чую все частіше від багатьох жінок, звучить приблизно так: «Де знайти гідного чоловіка для серйозних стосунків?».

Це питання, наче камінь, кинутий у воду, створює кола, що розкривають глибинні суперечності сучасних стосунків. З одного боку, жінки прагнуть бачити поруч сильного, успішного та надійного партнера. З іншого – вони самі все частіше стають такими, і це створює несподівану проблему.

Парадокс успіху: чим вище зліт, тим менший вибір?

Історично та біологічно так склалося, що жінки схильні обирати чоловіків, які мають вищий або рівний соціальний та матеріальний статус. Цей феномен називається гіпергамією. І в ньому немає нічого поганого – це природне прагнення до стабільності та безпеки для себе і майбутніх дітей.

Однак сьогодні ми спостерігаємо унікальну ситуацію. Жінки здобувають кращу освіту, обіймають керівні посади, а подекуди й заробляють більше за чоловіків. Колективно підвищуючи свій статус, вони, самі того не усвідомлюючи, звужують для себе вибір «відповідних» партнерів. Адже якщо ти перебуваєш на вершині соціальної драбини, то чоловіків «вище» за статусом стає математично менше.

Залишається альтернатива – подивитися в бік чоловіків, які в чомусь поступаються: менше заробляють, не мають такої престижної роботи чи менш амбітні. І ось тут починається найцікавіше.

Нерівний обмін: «Що я отримую натомість?»

Коли успішна жінка розглядає перспективу стосунків із чоловіком «нижчого статусу», в її голові виникає логічне запитання, яке часто межує з роздратуванням.

Якщо вона заробляє значно більше, то, ймовірно, саме їй доведеться покривати основну частину витрат. Якщо вона більш компетентна та організована, то, скоріше за все, саме вона візьме на себе левову частку відповідальності за прийняття рішень. По суті, обмін цінностями та ресурсами буде йти переважно від неї до нього.

І тоді звучить сакраментальне: «А що я отримую з цього? Я вкладаю гроші, час, енергію, беру на себе відповідальність… а що натомість? Яка мені з цього користь? Може, краще бути самій чи просто народити дитину для себе?».

Коли я чую такі слова, я не поспішаю сперечатися. Натомість я кажу фразу, яка миттєво змінює оптику: «Ласкаво просимо у світ чоловіків».

Ласкаво просимо у світ чоловіків: історична зміна ролей

Ці скарги – дзеркальне відображення того, що чоловіки, особливо успішні, відчували протягом століть. Роль «годувальника», «захисника», того, хто забезпечує спосіб життя, статус і бере на себе відповідальність, історично була закріплена за чоловіком. Мільярди разів обмін цінностями відбувався саме від нього до неї.

Його можливі скарги, якщо він узагалі наважувався їх озвучити, рідко знаходили співчуття. Це сприймалося як норма, як обов'язок. «Бути начальником» – не завжди так приємно, як здається збоку.

Можливо, вперше в історії значна частина жінок опинилася в позиції, яку традиційно займали чоловіки. І, як виявилося, їм це не дуже подобається. Але це проста математика: чим вищий ваш статус, тим більша ймовірність, що ваш партнер матиме статус нижчий за ваш.

Переоцінка цінностей: коли стосунки «не варті зусиль»

Коли жінка каже: «Я краще буду сама, ніж погоджуся на чоловіка, який не дає мені того, чого я хочу», – вона абсолютно права. Успіх дався їй нелегко. Вона добре пам'ятає всю боротьбу, зусилля та працю, які вклала, щоб досягти свого рівня, і не збирається просто так віддавати свої ресурси.

Те саме стосується й чоловіків. Успішний чоловік так само добре усвідомлює ціну свого успіху. Проте суспільство історично очікувало, що він повинен ділитися своїм статусом і ресурсами. Коли ж ролі змінюються, і така перспектива постає перед жінками, переважна відповідь – рішуче «Ні».

Що це говорить про наше сприйняття стосунків? Насправді, це свідчить про дуже тверезий погляд. Стосунки – це, по суті, обмін цінностями. І якщо ви не отримуєте в них того, що робить ваше життя кращим, то навіщо вони вам?

Можливо, вперше в історії значна частина чоловічого населення так само дозволяє собі поставити це питання. І це змінює все.

Що ж у підсумку? Я сподіваюся, жінки використають цю ситуацію як можливість поглянути на все з іншого боку. Можливо, варто запитати себе: «Якщо я не хочу вступати у стосунки, де основний потік ресурсів і відповідальності йде від мене до партнера, то чому успішний чоловік має цього хотіти, особливо в сучасному світі?».

Це незручне, але чесне питання. І від відповіді на нього залежить, як ми будемо будувати стосунки в новій реальності, де старі правила вже не працюють, а нові ще не написані.

Література:

• David M. Buss, The Evolution of Desire: Strategies of Human Mating.
  (Класична праця з еволюційної психології, яка детально розглядає біологічні та психологічні основи вибору партнера. У книзі пояснюються такі явища, як гіпергамія – жіноче прагнення до партнерів з вищим статусом та ресурсами, що є центральною темою статті, та аналізуються стратегії поведінки обох статей у стосунках).
• Олена Здравомислова, Анна Тьомкіна, Российский гендерный порядок: социологический подход (2007).
  (Хоча книга фокусується на російському суспільстві, її висновки значною мірою релевантні для всього пострадянського простору, включно з Україною. Авторки аналізують трансформацію гендерних ролей, конфлікт між традиційними «контрактами» у шлюбі та новими економічними реаліями, де жінки стають все більш економічно незалежними. Це безпосередньо стосується описаного в статті конфлікту очікувань).