Що таке MMPI

Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник або MMPI (англ. Minnesota Multiphasic Personality Inventory) - це психологічний тест, який використовується для оцінки особистісних рис та психопатологій. Він був розроблений для виявлення різних психологічних станів та розладів, таких як депресія, шизофренія, тривожність, психопатія та інші.

MMPI застосовується в кількох контекстах, зокрема:

1. Клінічна діагностика: Лікарі-психологи використовують цей опитувальник для діагностики психічних розладів та планування лікування.
2. Судово-психіатрична експертиза: MMPI може використовуватися для оцінки психічного стану підсудних у кримінальних справах.
3. Професійний відбір: Деякі організації використовують MMPI при відборі працівників для специфічних посад, де важливо оцінити психологічну стійкість та надійність.
4. Наукові дослідження: Опитувальник часто використовується в психологічних дослідженнях для вивчення особистісних характеристик та поведінкових тенденцій.

Таким чином, MMPI є важливим інструментом для психологів та психіатрів, що допомагає глибше зрозуміти особистість людини і виявити можливі психічні проблеми.

Історія створення

MMPI був розроблений в 1942-1949 рр. в Університеті Міннесоти Старком Хатеуейем і Джоном МакКінлі з метою професійного відбору льотчиків під час Другої світової війни.

Вперше Міннесотський багатоаспектний опитувальник особистості (MMPI)

був опублікований у 1943 році психологічною Корпорацією. Автори тесту, Старк Хайтауер, доктор філософських наук, та Джон МакКінлі, доктор медичних наук, працювали у шпиталі Міннесотського університету і сподівалися, що MMPI буде корисним у повсякденній діагностичній практиці.

Для складання тверджень автори використовували скарги хворих, описи симптоматики тих чи інших психічних захворювань у клінічних посібниках. Спочатку твердження були пред'явлені значній групі здорових людей, що дозволило визначити їх нормативні показники. Потім ці показники були зіставлені з даними, отриманими під час обстеження різних клінічних груп. Так було відібрано твердження, які достовірно

диференціювали здорових та кожну з вивчених груп хворих. Ці твердження об'єднали у шкали, названі відповідно до клінічної групи, за якою та чи інша шкала була валідизована.

Наприкінці 80-х Дж. Батчером, Дж. Грехемом (Graham J.R.) та ін. була розроблена нова редакція опитувальника – ММРІ-2, що складається із 567 тверджень, з яких 394 були взяті з раннього варіанту, 66 – модифіковані та 107 розроблені наново.

Як працює

Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (MMPI) складається з 566 тверджень, сформульованих від першої особи, що відносяться до загального самопочуття обстежуваного, функціонуванню у нього тих або інших систем внутрішніх органів, до його стосунків з оточуючими, до наявності у нього психопатологічної симптоматики, до особливостей його самооцінки тощо. 

Обстежуваний по кожному твердженню вибирає один з трьох варіантів відповіді: «вірно», «невірно», «не можу сказати». Опитувальник використовується як для індивідуальних, так і для групових досліджень. Американські дослідники рекомендують використовувати опитувальник для обстеження осіб віком від 16 до 55 років при інтелектуальному коефіцієнті (по Д. Векслеру) не нижче 80.

Відповіді розподіляються по 3 оціночним і 10 основним (клінічним) шкалам. Крім основних, є безліч додаткових шкал (алкоголізму, зрілості, тривоги, контролю, диссимуляции, емоційної незрілості, контролю над ворожістю, лідерства і т. д.), що базуються на тих же 556 твердженнях. Крім них до опитувальником додано 16 повторюваних тверджень - шкала ретестування, яка свідчить про відсутність суперечливості у відповідях на одні й ті ж твердження. Оціночні шкали дають характеристику відносини обстежуваного до самого факту дослідження і певною мірою свідчать про достовірність результатів. Ці шкали істотно відрізняють MMPI від усіх інших опитувальників.

Після кількох десятків років клінічного використання та додаткових досліджень було з'ясовано, що MMPI непридатний для діагностики психічних захворювань. Виявилося, що високі значення тих чи інших шкал MMPI характеризують не так ступінь виразності психічних розладів, як ступінь виразності особливостей особистості, властивих певної категорії хворих. Так, наприклад, пік за шкалою шизофренії свідчить не про наявність шизофренічних розладів у випробуваного, а лише про схожість його особи з особистістю хворих на шизофренію. Це призвело до відмови від використання MMPI як методики для психіатричної діагностики та орієнтації MMPI на дослідження психологічних особливостей особистості.

Щоб зменшити ймовірність приписування пацієнту будь-яких психіатричних характеристик на основі лише назви шкали, оригінальним клінічним шкалам було присвоєно номери, які замінили самі назви. Обговорюючи піддослідних, фахівці з MMPI називають номери найбільш виражених шкал у профілі.

Для чого подрібен особистісний профіль?

По-перше, для діагностики. MMPI допомагає психологам та психіатрам визначити наявність психічних розладів або схильностей до них. Це дозволяє краще розуміти психічний стан пацієнта. Результати MMPI можуть бути використані для розробки індивідуального плану лікування. Знання специфічних психологічних проблем пацієнта дозволяє лікарям пропонувати найбільш ефективні методи терапії.

По-друге, для розуміння особливостей власної особистості. Тест допомагає виявити різні аспекти особистості, такі як емоційна стабільність, рівень тривожності, схильність до депресії, соціальна адаптація та інші особистісні риси.

У певних випадках MMPI може використовуватися для прогнозування поведінки людини, особливо в стресових ситуаціях. Це може бути корисним у криміналістиці, підборі персоналу та інших сферах. Результати тесту можуть використовуватися в судових процесах для оцінки психічного стану підсудних або свідків, що може вплинути на хід судового розгляду.

А також MMPI використовують для професійного відбору, особливо при наборі на відповідальні посади. Тест допомагає визначити, чи підходить кандидат для конкретної роботи з точки зору психологічної стійкості та особистісних рис.

Отже, використання MMPI дозволяє отримати глибоке розуміння психічного та емоційного стану людини, що є важливим для правильного діагнозу, лікування, та оцінки особистості в різних професійних і соціальних контекстах.